Під час відпустки в Японії моя сестра познайомилася з хлопцем. Він іранець. Вони почали зустрічатися і згодом почали жити разом. А через кілька років побралися. І вже родиною вони переїхали в Тегеран.
Ясна річ, після переїзду в нову, незвідану країну була тривала адаптація. Іран, країна оповита загадковістю, міфами та упередженнями, тому, звісно, що менталітет іранців та спосіб їх життя суттєво різняться від українського.
Було складно звикнути до дрес-коду для жінок. І, головне, постійно носити хустку. А це закон! Але, мало-помалу сестра звикла до порядків, традицій, корінного населення. Вона наголошує, що іранці дуже привітні господарі.
Але є один момент, до якого сестра не може звикнути, це до іранського частування. Вона з сумом згадує прості, але такі смачні українські страви. Дуже рідко вона готує щось рідне, українське – смажену картопельку, борщик. До речі, гречку в Ірані не купити. ЇЇ взагалі не продають. Рис – основа іранської кухні. Сестра працює в інтернеті, вона блогер. І часу на приготування їжі вдома не буває зовсім. Простіше замовити доставку або купити напівфабрикати чи то вуличної їжі.
Рис – всьому голова
На столі іранської родини рис головна страва. Сестра розповідає , що жодне частування не обходиться без цієї страви. Іранці вживають рис 2-3 рази в день, сім днів на тиждень. Існує велика різноманітність рецептів. Рис з хорешем з овочами та пряностями, з м’ясом, рідко з рибою, просто з овочами та прянощами. Одна з найпопулярніших прикрас для рису – це шафран.Така багата кількість рису дуже незвична для української дівчини. А ще й розмір порцій вражає. Ну дуже великі.
Fast food і напівфабрикати
Fast food, їжа на замовлення та їжа швидкого приготування, в Ірані звичайно ж існують. І, як я говорила вище, в родині моєї сестри таке практикується. ЇЇ чоловік теж вважає нерозумним дорогоцінний витрачати час на приготування їжі. Наприклад. В морозильній камері завжди є заморожена їжа. Розігрів – і вечеря готова. Або вийшов на вулицю, купив тушкованого буряка з кебабом та смаженою фасоллю. Ну така собі вечеря.
Про трояндову воду
Ще одна звичка іранців, це доповнювати всі десерти трояндовою водою. І не важливо, що це, щербет, випічка, або навіть сорбе. Кожна господиня щедро добавляє трояндову воду в солодкі смаколики. Стосовно перекусів. Тут для українця все звично – є і гамбургери, і хот-доги. Випічка на самий вибагливий смак. Ну і звісно ж чай. Багато чаю.
У сестри через тиждень відпустка. Вони завітає до нас на Україну. І я знаю, як її розважити в перші дні.
