Щаслива жінка – це про мене. З першого погляду у мене ідеальна сім’я. Чоловік працює, заробляє непогано. Ми маємо маленьку донечку. Я займаюся хатніми справами, але дуже хочу вийти на роботу. Та чоловік проти. В нас вже був не один скандал через це.
До декрету я працювала стоматологом. Я дуже люблю свою роботу. Маю багато клієнтів. Свій графік можу планувати сама. Бо працюю не на когось, а на себе. Але лише розмова заходить за мою роботу, ми починаємо сваритися. Андрій категорично проти і навіть каже: «Я тобі буду платити, кажи скільки, але сиди вдома!» А я ж на роботу хочу вийти не через гроші, хоча і вони зайвими не бувають. А через те, щоб не втрачати професійних навиків, своїх клієнтів. Вони ж не будуть чекати мене. Наша Оля дуже спокійна і чемна дитина. І дві бабусі з радістю сидітимуть з нею, поки я на кілька годин виходитиму на роботу.
Ввечері ми з чоловіком поїхали у супермаркет за продуктами. І я здалека почала говорити про витрати, про свою зайнятість. І про те що я хочу з наступного місяця пробувати по кілька годин виходити у стоматологічний кабінет. Чоловік перевів тему, зробив вигляд, що не почув.
Я як завжди, приїхавши із закупів стала готувати вечерю. Мій Андрій любить смачно поїсти, але два рази одне і теж він не буде їсти. Має бути щось свіжоприготоване. І добре, якби була і смачненька домашня випічка до чаю. Я приготувала , накрила на стіл і ми сіли вечеряти. І я знову почала розмову про роботу. Чоловік змінився на лиці, перестав їсти і різко відповів: «Та скільки можна торочити одне і теж, робота, робота і більше нічого від тебе не чую. Як можна хотіти колупатись у чиємусь роті!?» – встав із-за столу і вийшов. Я сиділа на кухні, апетиту вже не було. Але сиділа наче не своя, приголомшена від сказаного. Як тільки ми познайомилися, я працювала і то багато. Від ранку і до пізнього вечора. Андрій навпаки підтримував мене , відвозив і забирав з роботи. У період наших зустрічань часто робив приємні сюрпризи: то замовить доставку квітів, то доставку їжі. Мені на роботі просто всі заздрили.
Стосунки у нас були напружені, розмовляли один з одним крізь зуби. Але з наступного місяця я все ж таки вийшла на кілька годин на роботу. Брала не більше двох – трьох клієнтів на день. Тому встигала і по дому поратись, і з донечкою займатися.
Якось мій чоловік запросив мене у ресторан на вечерю. Все організував. І маму попросив посидіти з донькою. Ресторан обрав. Мені сказав, щоб я одягалася і що він чекає мене у машині. Чесно кажучи, я була приємно здивована. Поспішила одягнути свою улюблену сукню, зробила макіяж і попрямувала у машину. Їхали недовго, але всю дорогу мовчали. Ніхто не починав говорити.
Коли приїхали у ресторан , то нас вже чекав накритий стіл. Андрій подарував букет моїх улюблених тюльпанів і почав розмову. Вибачився за те, що поводився, як дурень. Просто боявся мене втратити. Після тої розмови у нас все стало на свої місця. Я щаслива працююча мама і кохана дружина, яка встигає все.
