Минуло вже 11 років, як ми закінчили школу, і було вирішено влаштувати зустріч однокласників. До цього ми жодного разу не збиралися, але цього року наша класна керівниця теж мала ювілей, і ми вирішили поєднати 2 події.
Було дуже зворушливо, таки 11 років вже минуло. Я переживала, що змінилася, і однокласники мене не впізнають. Але в цьому плані все пройшло добре – наговорили купу компліментів, вилися навколо мене весь вечір, все, як і раніше. Єдине, що зіпсувало настрій – практично всі вони непогано влаштувалися в житті та добре заробляють, принаймні, вони так розповідають, на відміну від мене, простої вчительки. Мені навіть було соромно зізнатися, що я працюю у школі. Довелося сказати, що я звільнилася і зараз працюю на фрилансі.
Дивно, раніше моя робота не здавалася мені такою убогою, але після цього вечора в мене як пелена з очей упала. Що я бачила в цьому житті, окрім підручників, зошитів та невдячних дітей та постійно незадоволених батьків, які або в гаджетах сидять, або на голові стоять, коли відбираєш у них телефони. Або скаржаться з найменших дрібниць керівництву. Я не відпочиваю на морі з сином та донькою, бо не можу дозволити поїздку, хоч і працюю цілий рік тяжко. Про подорожі за кордон й годі мріяти…
Проте мої колишні однокласники, де вже тільки не побували і живуть собі на втіху. І найприкріше, що всі вони у школі були звичайними трієчниками, зате я була практично кругла відмінниця. І що це мені дало! Продавчині на базарі більше заробляють, аніж вчителі. І нерви їм ніхто не мотає, директор мозок не виносить, на курси підвищення кваліфікації їздити не треба.
Напевно, я не тим ділом займаюся, і настав час у житті щось змінювати, поки не пізно.
Розговорилися потай з класною керівничкою, а вона й спитала:
– Невже ніколи ти не отримувала почуття радості від уроку, чи не хотілося внести щось яскраве, цікаве у процес навчання?
– Невже ти йдеш на роботу як на каторгу? Подумай. Відповіді на ці запитання допоможуть тобі зрозуміти, чи варто йти, наприклад, у ті ж самі продавці. Ти думаєш, там директор мозок не може виносити, покупці не можуть нерви мотати? Вся справа у твоєму ставленні до професії, у власній стресостійкості!
У професії «вчитель» є свої переваги: завжди літня відпустка, та й за кількістю днів вона більша, ніж в інших професій, під час перевірки зошитів дома можна приготувати обід одночасно, доглянути доньку, крім того, завжди можна підробити репетиторством, вийти на пенсію з вислуги років. Тож не засмучуйся. Зустріч випускників – це завжди ярмарок марнославства. Не завжди все, що там говориться, є правдою, і уявлення про чуже безтурботне життя — це ілюзія. Може, річ не в професії, а в конкретній школі чи колективі? Може, про це треба подумати?
Дуже шкода, що професія, яка раніше вважалася найшановнішою та найціннішою, тепер є мало не ганебною, раз про неї навіть згадувати не бажають та й, навіть, приховують. Чи відродиться колись культ вчителя?
