Спочатку я не повірив своїм очам — там, у воді щось кричало, потім зрозумів — то щенята

Назар дуже полюбляє рибалку. Для нього це немов хобі. Кожного тижня він виділяє собі вихідний і їздить за місто, щоб порибалити. Жінка Назара спочатку дуже ображалась, що той так пропадає з дому, деякий час вона підозрювала його у 3рад1, аж поки сама не поїхала з чоловіком туди. Для неї риболовля — суцільна нуд0тина. Але Назарові такий відпочинок до душі.

І ось одного такого дня з чоловіком трапилась одна неприємна ситуація. Назар як завжди сидів на своєму місці біля водойми та довго дивився на поплавок. „Ось ще трохи й клюне” – подумки запевняв себе чоловік. Аж раптом Назар почув, що хтось наближається. Чоловік був р0здратований, адже він обрав собі місце навмисно таке — тихе, щоб не було ні людинки, в таких місцях риба ловиться краще. Назар побачив навпроти водойми якийсь силует, чи то жінка, чи то був чоловік, він не міг розгледіти. Але Назар не надав цьому великої уваги й продовжував спостерігати за рибиною.

Раптом він почув звук, схожий на дитячий плач. Коли він оглянувся — тієї людини вже не було. Назар злякався і вирішив підійти ближче. Те, що він побачив, його дуже засмутило — якісь нелюди викинули двох щенят у річку на погибель. Чоловік швидко зреагував і пірнув у воду. Цуценята бовтались і пищали, Назарові було важко їх забрати — він ледь сам не затонув, але понад усе він хотів врятували цих малюків.

З риболовлі чоловік повернувся не тільки зі здобиччю, але й з двома маленькими друзями. Діти Назара були дуже раді, що тепер у них з’явилися домашні улюбленці. З цього дня песики почали жити у їхнього рятівника.

 

Оцініть статтю
Спочатку я не повірив своїм очам — там, у воді щось кричало, потім зрозумів — то щенята