У мене була подруга, Анастасія, з якою я у близьких стосунках ще з дитинства. Ми малими гралися у дворі, завжди були разом. Подорослішавши, ми все ще були нерозлийвода.
Звичайно, коли моя подруга вийшла заміж та народила первістка – не було сумнівів, хто стане хресною матір’ю для її синочка.
Стосунки у нас були чудові. Я щоразу відвідувала всі сімейні свята та й просто часто навідувалась до них у гості. Звичайно, я не могла прийти без подарунка. Кожний візит до них намагалась принести дещо особливе та оригінальне, побавити свого єдиного похресника. Часто він отримував дорогі іграшки та брендовий одяг. Та й подрузі помагала, приносила з собою то закуски, то десерт до столу. Коли я жила сама, мені було в радість готувати для когось.
З часом я вийшла заміж та родила сина. І тут я зрозуміла, як же я помилялась щодо відносин з подругою дитинства.
Я стала менше приділяти час сім’ї Анастасії. До слова, я була присутня на всіх святах свого похресника, проте тепер більше часу та сил все ж приділяла власній дитині та чоловіку.
Народивши дитину, я була змушена покинути роботу. Звичайно, мій чоловік достатньо заробляв, та наших фінансів уже не вистачало на дорогі подарунки моєму похреснику. Я вважала, що подруга повинна мене зрозуміти: дитина потребує багато грошей, фінансів часто не вистачало, а особливо, коли працює лише батько. Яке було моє здивування, коли Анастасія все рідше дзвонила та запрошувала мене на сімейні свята.
Після двох років мого декрету, я все ж вийшла знову на роботу. Наше фінансове становище значно покращилося, а я з подругою відновили минули стосунки.
Сталося так, що я завагітніла другою дитиною. Оскільки з Анастасією у нас все ще були хороші стосунки, я одразу поділилася цією новиною з нею. Ось тут все стало зрозуміло.
Замість радості, я почула лише докори, що тепер мені знову прийдеться вийти у декрет, нічого путнього у мене не виросте та ще й її син Максимко знову залишиться без дорогих цяцьок від своєї хресної.
І тут нарешті то до мене дійшло: вона ніколи не запрошувала до себе на свята, коли у нас не було фінансової стабільності.Таке споживацьке ставлення. До слова, у неї доволі забезпечена сім’я, та й родичі завжди їй допомагали.
Незабаром наше спілкування припинилося. Але мені чомусь до сих пір незрозуміло, як після скількох років дружби вийшов такий результат.
