Марія жила у великій гарній квартирі зі своїми батьками. Вона була одна дочка у мами з татом. Гарно вчилася закінчила навідмінно університет. Одразу ж батьки допомогли знайти роботу, спочатку Марія працювала бухгалтером у школі. А пізніше перейшла працювати у фірму, яку нещодавно відкрили. Посада була дуже відповідальна. Вона працювала головним бухгалтером. Нібито все в Марії було і квартира, батьки їй свою недавно вирішили купити, і робота хороша і посада нормальна. Але все ж дівчині не вистачало того справжнього жіночого щастя, про яке мріє кожна жінка. Мама з татом казали:- Роки йдуть, а ти все сама і сама. Ми б внуків вже хотіли няньчити. Марія слухала ці докори про сімю постійно від батьків і наважилася розпочати пошуки коханої людини. Марія замічала як часто на неї дивиться з особливою увагою директор фірми на якій вона працювала і прийняла це до уваги. Одного разу Іван Михайлович, так звали директора, запропонував Марії сходити в кафе обговорити деякі питання по бухгалтерії. Марія звичайно ж погодилася, але десь собі в думках знала, що ця зустріч не з проста і вона зовсім не буде стосуватися роботи.
Вони прийшли у кафе, яке розташоване біля роботи. До речі, це був улюблений заклад Марії, який завжди славився смачними стравами, а особливо випічкою і запашною кавою. Марія замовила собі кави і солодкий десерт. І питає Івана Михайловича:- Що ж ви хотіли зі мною обговорити, може я щось не так виконую як вам потрібно?
-Ні, ні, Маріє Васисилівно ви прекрасно справляєтеся зі своїми обовязками і чесно кажучи я сюди вас покликав зовсім не про роботу говорити. Це був тільки привід якось вас заманити на розмову. Сказав Марії, що вона йому дуже подобається ще з першого дня, коли прийшла на роботу. Марії стало ніяково і водночас дуже приємно.
Іван Михайлович почав залицятися до неї, кожного дня відвозив її додому з роботи, купляв дорогі квіти і подарунки. Так тривало немало часу. Незабаром батьки Марії дізналися про нового залицяльника доньки і не переставали запитувати про нього. Одного дня мама Марії попросила познайомити їх з батьком зі своїм обранцем. Донька згодилася і сказала про це Івану. Вони вирушили на святкову вечерю до батьків. Татові Марії Іван дуже сподобався інтелігентний,розумний, та ще й на такій посаді.
Невдовзі батьки сказали Марії чому вони ще досі не живуть разом. Марія не знала що відповісти вона б сама рада була б тому щоб Іван їй освідчився. Але він чомусь не спішив з цим питанням.
Якось Марія пізно поверталася з роботи, її обранець не відвозив її так як кожного дня і не брав трубки чомусь. Подумала, зайду но я в магазин куплю своїх улюблених пончиків.
Марія зайшла у свій улюблений супермаркет купила пончики і тут ненароком зіткнулася з жінкою, яка несла на руках немовля. -Вибачте, будь ласка, я вас не побачила- сказала Марія і стала збирати з підлоги свої пончики. Як тут раптом чує голос мужчини дуже знайомий -Дівчино, дивіться під ноги куди ви лізете, ще б мою дитину покалічили. Я піднімаю голову, а це виявляється говорив Іван. Жінка була в шоці, як вона весь цей час не знала, що він одружений і має дитину. Марія розплакалася і побігла швидко до каси.
На наступний день вона одразу ж звільнилася з роботи. Повернулася на старе робоче місце в школу там і працювала.
Була дуже рочарована в чоловіках. І мама з татом дуже обурені, що трапився такий хороший мужчина а вона його так легко відпустила.
Невдовзі вона познайомилася з новим вчителем фізкультури. Він насправді виявився доброю і чуйною людиною. Якось Марія привела його до батьків знайомитися, але спершу мама не сприйняла його. Каже:- Мала нормального мужчину ну і що що дружину – мав посунулася б, а тепер знайшла собі якогось фізкультурника убогого.
Марія не слухала батьків невдовзі вони з Максимом так звали вчителя одружилися в них народилася двійня , Максим пішов зі школи і знайшов кращу роботу. А мама з татом змирилися з вибором доньки і бавили своїх улюблених внучат.
