Двадцять років я вже не бачила своєї сестри…Вона “виграла джекпот” і зараз живе у Німеччині. Я навіть не думала, що моя сестра познайомиться з іноземцем і вийде за нього заміж, адже ще з дитинства вона була тихонею.
Сестра старша за мене на п’ять років. Взагалі кажуть, що люблять менших дітей. Але це зовсім не про мою родину. Аліну (сестру) любили більше, і завжди ставили її у приклад. Я дуже злилася на батьків через це. Пам’ятаю, як Аліна вступала в університет — батьки бігали за нею, як за маленькою. Я ж коли вступала — всім було начхати на моє майбутнє…
Так ми й виросли. Аліна завжди була у всьому відмінницею, я ж повна її протилежність. Рано вийшла заміж, оскільки мені набридало таке відношення батьків до себе, тому я вирішила таким чином втекти від них. В сестри було ідеальне життя, немов прописане — закінчила школу із золотою медаллю, згодом університет із червоним дипломом. Потім батьки через хабар влаштували її на роботу, але вона там не пропрацювала і року — вийшла заміж за іноземця…Я ж працювала ще з 18 років, адже батьки сказали, що тепер в мене є чоловік, і я від батьків не залежу. Хоча зараз ми з чоловіком розлучені, але мова не про те…
Ось минуло вже двадцять років з того часу, як я останній раз бачила свою сестру. Батька не стало десять років тому, а вона навіть не з’явилась на похорон…Згодом мама захворіла також, і вгадайте, хто за нею доглядав? Ну звісно ж, що я…Коли не стало і матері я дізналась про те, що квартиру вони з батьком переписали на сестру…Як мені було прикро тоді…Я вважаю, що мене постійно обділяли…Тому я на квартиру заслуговую більше ніж вона. Навіщо їй це все, якщо вона взагалі живе в іншій країні? Я повинна відсудити собі свою частку…
Раніше із сестрою не розмовляли через телефон, але цього разу я вирішила їй зателефонувати, і розповісти, кому ж дісталась квартира. Аліна була дуже рада такій звістці, а про мене не сказала ні слова. Я почала розмову, що хочу свою частку, адже заслуговую на неї так само рівноцінно як і вона…Але сестра зі мною була зовсім не згодна…
Зараз для мене настає дуже важкий час і біганина по судах, але я сподіваюсь, що свою частку відсуджу! Але син намагається переконати мене, щоб я не бралася за це діло…
