Коли ми зустрілись з Ігорем я була розлучена. Від першого шлюбу у мене була донька Олечка, яку мені довелось залишити у своїх батьків в іншому місті. Мені довелось поїхати на роботу до столиці – я єдина, хто утримував сім’ю. В мої плани не входило нове знайомство з чоловіком, а про одруження взагалі не було й думки. Та доля розпорядилась інакше – я зустріла нове кохання.
Про те, що у мене є дитина я розповіла одразу ж – не хотіла витрачати час дарма, якщо чоловік не готовий прийняти мою дитину. Та Ігор, на щастя, сприйняв новину спокійно й стверджував, що це для нього не проблема.
Все так швидко закрутилось– завертілось, що вже за два місяці Ігор зробив мені пропозицію. Я погодилась. І одразу ж коханий запропонував познайомитись з його мамою. Але попередив – мати у нього з характером, тому про дитину потрібно сказати делікатно. Як виявилось, то Інна Петрівна полюбляла контролювати Ігоря і, можливо тому, у свої 35 він не був ще одруженим. Всіх обраниць сина вона не сприймала і постійно влаштовувала скандали – дівчата просто тікали.
Я ж, чомусь, вирішила, що зможу знайти спільну мову – я мала доволі спокійний характер і не полюбляла скандали. Та перша зустріч з майбутньою свекрухою була невдалою – Інна Петрівна постійно перебивала мене, задавала делікатні запитання про колишній шлюб, а після того, як дізналась про дитину – взагалі дуже розізлилась. Вона точно не хотіла виховувати чужу онуку.
Та це не завадило нам одружитись. Ми з Ігорем просто розписались – свято ми не влаштовували, гостей не кликали. Жити ми повинні були зі свекрухою. І вже тоді я вирішила, що час забирати доньку до себе. Інна Петрівна вже з цим змирилась – сину сказала, що не проти, якщо він хоче. Все ніби налагодилось.
Та коли Ігор відправився на службу за сотні кілометрів від дому – його маму ніби підмінили. Вона сказала, що ноги моєї дитини в її домі не буде. І взагалі, я маю поїхати до батьків, поки Ігоря нема – чому я маю жити з нею. Я їй чужа людина. Я довго плакала, але чоловіку не хотіла нічого казати – у нього клопотів вистачало і без мене. Просто одного разу зібрала речі й поїхала до батьків. Я не сказала свекрусі, що вагітна від Ігоря – вирішила залишити все у секреті. Чоловік нічого не знав про переїзд і я уникала цієї теми, коли розмовляла з ним – просто сказала, що вирішила навідати батьків.
Тепер думаю – що робити далі? Як налагодити стосунки? Від доньки я не відмовлюсь і якщо свекруха буде й далі так себе поводити – як ми будемо жити далі?
