Мене звати Олена, мені 40 років. В цьому житті єдиним багатством для мене є мій синочок. Його звати Олег, він студент медичного університету. Такого сина ще варто пошукати — справжній джентльмен та розумник. Він у мене дуже самостійний — бачив, як мені було важко самій його виховувати, тому почав заробляти сам на свої потреби ще з п’ятнадцяти років. Я ним дуже пишаюся!
Нещодавно Олег познайомив мене зі своєю дівчиною. “Напевно все так серйозно” – думала я, але була дуже рада за свого сина. Марія виявилась дуже приємною дівчинкою, але вона мені когось нагадувала, та я не розуміла кого.
Якось син прийшов до дому і був сам не свій. Я не могла зрозуміти, що з ним відбувається…Олег не розмовляв зі мною весь вечір, а коли я хотіла з ним заговорити — він зачинявся у своїй кімнаті.
– Синку, що з тобою таке? – поцікавилась я у сина.
– Як ти могла? Що ти взагалі за людина така! Мені соромно, що в мене така матір…– відповів Олег. Ці слова стали для мене сильним ударом.
– Що ти верзеш? За що тобі соромно?
– Та через тебе батьки Марії заборонили мені з нею бачитись! Вони сказали, що ти наркоманка та божевільна. Вони мені все розповіли!
– Ось так…
– Що? Мамо, чому ти мовчиш? Тобі більше не має, що сказати?
Син дізнався про мене…Як мені тепер бути? Було дуже соромно перед ним, напевно потрібно було розповісти про своє жахливе минуле раніше…
Зараз молодь зовсім не така, як була раніше. Тепер молоде покоління досить усвідомлене — вони розуміють, чого хочуть. Раніше все було не так…Важкі часи — тоді я була кинута напризволяще…
Я була з малозабезпеченої родини. Мої батьки були наркоманами та пияками, я тоді дуже боялась, що стану такою, як і вони. Але мої побоювання справджувались…Через те, що я не мала ніякого виховання та контролю я постійно пропадала на різних вечірках. Там я і зв’язалась з поганою компанією…Мої гульки так затягнулись, що я вже не могла прожити день без алкоголю. Спочатку я пила пиво, згодом переходила на більш серйозні напої. Але як виявилось, мені було цього замало. Якось один хлопець запропонував мені спробувати щось цікаве, і я, шістнадцятирічна дівчинка, погодилась. Тоді я вперше спробувала наркотики…Відчуття були шалені — я була у повній ейфорії…Мені так сподобалось — що я спробувала ще і ще, аж поки не стала наркозалежною.
Я не знаю, як я взагалі залишилась живою. Кожного дня приймала заборонені речовини й ні про що не думала, хотіла втекти від реальності, щоб не міркувати про своє нікчемне життя і батьків.
Одного разу, повертаючись з чергових гулянь, я помітила, як двері моєї квартири були відчинені. Коли я зайшла, то почула якийсь страшний сморід. Увійшла до кімнати та побачила батька, який вже не дихав…А поруч сиділа мама. Вони обоє отримали передозування, але для батька це була остання смертельна доза..З нього виходила якась рідина. Видовище було жахливим — мене тоді навіть знудило. Приїхала швидка і поліція, батькові констатували факт смерті, а маму забрали в лікарню. Через декілька днів її також не стало…
Мене настільки вивела ця ситуація, що я вирішила зав’язати зі своїми залежностями, щоб не закінчити життя так само, як і мої батьки. Але зробити це було не просто — без сторонньої допомоги я б просто не впоралась, тому вирішила звернутись до одного місцевого реабілітаційного центру.
Мені призначили дуже довге лікування. Там була одна приємна медсестра, саме вона допомогла мені вибратись з того жахливого стану, і вселила в мене віру на одужання…Було дуже важко — але я впоралась.
Коли одужала, то вирішила почати життя з нового аркушу. Я влаштувалась на роботу, там зустріла свого майбутнього чоловіка. Про своє минуле я вирішила не розповідати, не хотіла навіть згадувати про те, що я пройшла. Вже через два роки в нас народився Олежик, але коли чоловік дізнався, що я колись була наркоманкою, то пішов від мене…
Я не розуміла, звідки про моє минуле знають батьки нареченої сина, тому вирішила сама до них поїхати, і розібратись з усім. Син мене не зупиняв — він вже не вірив, що це допоможе йому зійтись знову з Марією…
Прийшла по зазначеній адресі, яку мені дала дитина. Я була просто шокована, коли двері мені відчинила вона…Виявляється, матір’ю Марії була моя медсестра, яка двадцять років тому допомогла мені вилікуватись від наркоманії. Тепер я розумію, чому вона так себе повела, вона бачила, в якому я тоді була стані, важко було повірити, що я знову не візьмусь за старе…Якій мамі б сподобалось, що її донька зустрічається з сином колишньої наркоманки?
Але та все ж запросила мене у квартиру. Вона була засмучена станом своєї донька — та дуже плакала, що їй не можна бачитись з коханим. Я поговорила з матір’ю Марії й пояснила, що моє минуле ніяк не має стосуватись майбутнього сина. Розповіла, який він у мене прекрасний хлопець, і як він кохає Марію. Жінка послухала мене і вибачились, що такого наговорила Олегові…Вона дозволила дочці зустрічатись з моїм сином.
Наступного дня діти прийшли до мене разом. В руках у сина був величезний букет квітів, а Марійка тримала тортик (мій улюблений).
– Вибач, будь ласка, за мої слова, ти — найкраща мама у світі! – слова сина зігріли мені душу…
