Нещодавно я отримала від родички квартиру у спадок, оскільки своїх дітей вона не мала, а останні роки її життя саме я за нею доглядала. Оскільки я і так маю власне житло, вирішила успадковане подарувати синові, Миколі, який живе зі своєю дружною на орендованій. Думала, можливо, так швидше внуків дочекаюся.
Чоловік радо підтримав мою пропозицію, хоч син йому не рідний, а від першого шлюбу. Тож за декілька днів квартира була повністю переоформлена. Напевно, пройшло менш як місяць, як мій любий синочок завітав до мене у гості, щоб похвалитися новою покупкою. Виявляється, то житло він продав, купивши на заміну машину. Я була шокована, хто добровільно відмовляється від власної оселі? Краще я б її здала комусь і мала за те щомісячний дохід.
Микола сказав, що зараз для них з дружиною у пріоритеті мобільність, можливість кудись поїхати, переїжджати скільки їм захочеться, а не осісти в одному місці. Я так зрозуміла, онуків ще довго прийдеться чекати.
Ну от пройде рік, може два, вони нагуляються і що тоді? Заробити на квартиру у нас не так і просто, прийдеться багато працювати, брати іпотеку, або їхати закордон на заробітки, а у них уже була можливість мати нерухомість, у подарунок!!
Син образився на мене, що я не підтримала його рішення. Навіть не знаю, що тепер робити. З одного боку нічого уже не зміниш, а з іншого дуже неприємно від того, що діти не оцінили мій подарунок.
