Інколи з нами стаються події які зовсім не входили в наші плани. Так і у нас зі сином життя повернулося в зовсім іншу сторону. З самого малечку я виховую його один. Моя дружина Алла залишила нас, коли знайшла роботу в столиці.
Вона завжди була кар’єристкою. Ще коли ми познайомилися в університеті вона здалась мені недосяжною. Алла була першою в усьому, думав, що така як вона ніколи не зверне на мене увагу. Проте на вечірці у друзів ми розговорилися, було відчуття, що в нас багато спільного.
Невдовзі ми одружились, але наше щастя тривало не довго. Для Алли обласний центр був дрібницею і вона вважала, що достойна більшого. Я бажав лиш тихого, сімейного щастя. Після народження сина вона стала наполегливішою і пропонувала переїхати. Зрозумівши, що не втримаю дружину я відпустив її.
Спочатку, ми отримували листи від Алли, дізнавалися як вона влаштувалася на високооплачувану роботу як отримувала бажані посади. Але через рік листи припинилися. Згодом я дізнався що в моєї дружини інший, а ще через час отримав заяву на розлучення. Вона щаслива з ним і до нас не збирається повертатися.
Алла виховувала доньку від директора установи. Схоже справи в них йшли добре, але і у нас з сином непогано. Він чудово вчився, чимось був схожий на матір. Ми ніколи не розмовляли про неї.
Але одного вечора він дивлячись на фото сім’ї Алли, малий сказав:
-Ну хоч для іншої дитини вона змогла стати справжньою матір’ю.