Син вирішив розлучитися із дружиною, а я не смів нічого радити

Я пенсіонер, проживаю сам. Три роки тому померла моя дружина, син живе у своєї дружини, лише зрідка навідує мене. Але я і тому тішуся, хоч якась мені розрада. Та от на днях мій Степан приїхав із сумкою речей і попросив пожити трохи вдома. Звісно я дозволив – це ж і його дім. Не став розпитувати що трапилося, бо бачив, що сину зараз не до розмов. Ми просто попили мовчки чаю з печивом і полягали спати. На наступний ранок Степан здзвонився зі своїм товаришем дитинства, довго вони говорили телефоном, згадували дитячі роки та у кінці бесіди запросив до нас ввечері трохи посидіти, розслабитись.

У кінці робочого дня ми зварили пельмені, зробили салат і до салату у нас було. От за чаркою Степан і почав розповідати що трапилось і чому він вирішив переїхати жити додому. Усе почалося з того, що фірма збанкрутувала, на якій працював Степан. І він втратив роботу. Став же одразу на біржу, але результату це не приносило. Почав пошуки самостійно, та теж хороших варіантів не підверталось. Лише якісь незначні підробітки: вантажника, підсобника, які приносили мізерні заробітки. От цілі дні його вдома не було – трохи працював, а коли та не було роботи, то просто ходив парком, щоб не повертатися у дім, де постійні сварки. Приходив ввечері втомлений. Теща спершу мовчала, а от останні дні просто з криком та претензіями кидалася до зятя. Що він не може знайти роботи. І її дочка, а відтак і його дружина не може собі нічого купити, нікуди не ходить з подругами. Через нього сидить вдома, світу не бачить. При останніх докорах Степан не стерпів, і сказав, що вона теж може піти на роботу і заробляти гроші, хоча б на власні потреби. Це так обурило тещу, що вона заявила, як не подобається так жити, то збирай речі і йди геть з моєї квартири. Він довго не задумався, зібрав найнеобхідніше, ключі від квартири залишив на столі та приїхав до мене.

Хлопець він у мене спритний. Роботи не боїться. Чого не вміє, то швидко вчиться. От наш сусід запропонував йому роботу у себе на фірмі. Степан погодився і наче все у нього виходить. А головне — керівництво задоволене. Справи налагодились, навіть уже доробився до підвищення. Зараз працює керівником відділу. Заробітна плата хороша, є ще різні премії та надбавки за хороші результати у роботі.

Син приходить щасливий з роботи. За дружину нічого й не згадує, а я і не смію питати. Та от почув його телефонну розмову. Степан почав шукати собі квартиру для оренди. І коли обговорював умови із власником, то сказав, що жити буде сам. Після бесіди телефоном прийшов до мене і сказав, що отримає зарплату і з’їде від мене. Я казав, щоб він залишався, але син хотів житло ближче до роботи, щоб не витрачати час на добирання.

Через кілька днів син зібрав свої речі та з’їхав від мене. Але щодня телефонує, питає як справи та чи нічого мені не потрібно. Я наважився і запитався чи не збирається він миритися із дружиною. Після кількох секунд мовчання він сказав, що ні.

Увечері мені подзвонила сваха. Почала жалітися на Степана. Що він такий поганий залишив свою дружину, зібрався і пішов геть. Вони йому телефонують, але він не підіймає слухавки. Пишуть повідомлення, а він не відписує. Казала, що вона все робила для того, щоб молодим добре жилося, а він так не гарно вчинив. Я дослухав її бесіду до кінця, не перебивав. Потім лише сказав, що вони уже дорослі та самі розберуться між собою. Лізти у їх стосунки я не буду.

Синові я нічого не казав про цей дзвінок і нашу розмову. Коли Степан наступного разу приїхав до мене в гості, то сам почав розповідати свої плани на майбутнє. Я запитав, як справи із дружиною. Син відповів, що коли у нього бути тимчасові проблеми, то його не підтримали, а лише дорікали. Коли ж він знайшов роботу і має стабільні фінансові надходження і не малі, то з ним одразу ж надумали миритися.

Він зрозумів, що у тій сім’ї йому місця нема, а при будь-яких негараздах звинувачуватимуть його. Тому до дружини він не планує повертатися. Спільного майбутнього у них нема.

Оцініть статтю
Син вирішив розлучитися із дружиною, а я не смів нічого радити