Ще в університеті від мого майбутнього чоловіка Івана не відходили дівчата – він завжди був улюбленцем у жінок. Красивий, високий, статний, не бідний, з почуттям гумору та вмінням розговорити будь- кого – мрія, а не чоловік. То й не дивно, що кожна красуня хотіла стосунків з ним – та й він частенько крутив романи, але нічого серйозного з того не виходило. Той не дивно, що коли роман закрутився у нас – ніхто не очікував якогось особливого результату.
А Іван, через півроку стосунків, зробив мені пропозицію. Всі були більш, як здивовані – такий красивий хлопець і я. Не те, щоб я була несимпатична, просо спокійна, тиха дівчина без макіяжу та дорогого одягу. Ніхто не міг зрозуміти, що ж змусило хлопця обрати саме мене.
Не дивно, що почали йти чутки про те, що або ж я його приворожила, або просто завагітніла. І, звісно, з їх слів я це зробила спеціально, щоб втримати його – з їх логіки чоловіки ж ніякого стосунку до цього не мають. Якось я навіть підслухала одногрупниць, котрі за нашими спинами вирішили «помити» нам кісточки.
– Та я впевнена, що це «зальот» – ну подивіться на Івана і на цю Ірку. Я вас прошу, яке там кохання. Просто Він порядна людина і вирішив не ганьбити її. А взагалі, хто знає чи це його дитина – такі тихоні ще ті штучки, – розпиналась Олеся – місцева красуня, яка мала свої плани на Івана.
Я не втрималась і сама їй відповіла:
– Та не переживай ти так – обов’язково надішлю тобі результат тесту на вагітність. Щоправда, довго треба буде чекати, адже ми плануємо після одруження ще деякий час пожити без дітей.
Коли я це сказала – дівчата, а особливо Олеся, просто втратили дар мови. Вони точно від мене такого не чекали – я не конфліктна, не надто говірлива і взагалі спокійна. Після цієї ситуації вже ніхто й не намагався щось обговорювати про нас.
З того моменту пройшло вже два роки – ми з Іваном одружені й скоро на світ з’явиться наша донечка.
