Мені 29 років, уже 5-й рік як я розлучилась після трирічного шлюбу. Ще з дитинства я мріяла про дітей. З Олегом, що був мені чоловіком, я маю хороші дружні відносини, хоча спочатку після розлучення їх зовсім не стало. Він зараз має іншу жінку, незабаром вони очікують сина. Я була вагітна років сім тому, але дитина загuнула при народженні. Це був сильний удар для мене, я не змогла змиритись з тим, що більше я не могла мати малюка, у нас з Олегом були дуже напружені стосунки. Я вирішила остаточно його відпустити, коли дізналась, що він мені зраджував зі своїм “першим шкільним коханням”.
Нещодавно я довідалась, що лікар акушер-гінеколог, який приймав тоді мої пологи був у8’я3нений за к0рупц1ю та використання жuття дітей у своїх цілях. Я вирішила перевірити задокументовану інформацію щодо родів моєї загибл0ї дитини. Усе було ніби чисто, але щось не давало мені спокою. Я вирішила зателефонувати Олегу та домовитись про зустріч. У кафе, де ми зустрілися чоловік був увесь час напруженим, він запевнив мене, що усе контролював та нічого не могло статися, бо він знав, як я хотіла дитину. Я повірила йому і вирішила не підіймати цю тему більше.
Через рік мені надійшло повідомлення у Facebook від якоїсь маленької дівчинки. Я не зовсім зрозуміла, що вона мені писала, та і я була зайнята, тому відклала її повідомлення на потім. Після роботи, невідома мені, дитина знову писала, я вирішила все-таки зрозуміти написане. Я зателефонувала за номером, з якого мені писали. З’ясувалося, що це була моя донька, яку віддав у притулок мій лікар акушер-гінеколог, бо йому заплатив Олег. Він зізнався, що просто не хотів дітей від мене, бо тоді закохався у теперішню свою жінку.
Очевидно він не міг забути цього, бо останній рік нашого спільного життя був справжнім пеклом. Чоловік почав багато пити, у нас майже не було грошей, постійні сварки та бійки. Я любила його, тому пробачала, але побачивши його знову радісним, не зі мною, я вирішила розлучитись.
Авжеж він не був радий тому, що його таємниця розкрилася, бо боявся побачити нашу доньку, але давав гроші на подарунки їй.Я була дуже щаслива, бо це була моя рідна дитина і вирішила забрати її.Батьки, що всиновили дівчинку були порядними людьми та дізнавшись про мою історію не заперечували й віддали дитину мені.
При перших зустрічах з донькою вона соромилась, боялась, але з часом звикла та почала називати мамою. Подарунки від тата вона не хотіла приймати й плакала, коли я починала говорити за нього. Я з тяжкістю пробачила йому і не давила на дочку.
Через тиждень мені зателефонувала жінка Олега, повідомивши, що він почав дуже багато пити та потрапив у лікарню. Він відчуває себе винним переді мною та нашою дитиною, тому перестав їсти, не пускає нікого до себе та нещодавно він хотів напитися таблеток з метою сам0губст8а.Якщо він не припинить, то це призведе до негативних наслідків. Можливо тепер моє щастя з минулого зруйнувало його майбутнє?
