Лізі тридцять і вона виховує сина, якому вісім років. Закохалася у Мирослава, вийшла заміж і завжди надіялася, що у її чоловіка буде нормальна робота. Бо коли вони одружилися, то коханий працював якось нестабільно. Сама Ліза була касиром у звичайному супермаркеті, тому зарплата у неї невисока. Вистачало хіба заплатити за комунальні послуги і купити додому їжу. Жінка намагалася працювати відповідально, щоб її підвищили і була більша зарплата. А також допомагала своєму чоловікові знайти роботу і турбувалася про нього. Вона навіть якось з розумінням відносилася до нього, коли той провалював чергову співбесіду і від розчарування хотів розслабитися і випити келих вина. Ну ніяк людина не могла знайти себе і своє місце, де буде нормальна заробітня плата.
Від моменту, коли пара одружилася пройшло три роки, але ситуація ніяк не змінювалася. Мирослав нібито і знаходив собі роботу, але кожного разу йому щось не підходило і він просто звільнявся пропрацювавши місяць або ж два. В цей час сталося так, що Ліза завагітніла. Це була дуже велика радість для неї, адже як знаєте кожна жінка мріє стати мамою. Вона народила хлопчика і виховувала його повністю віддаючи себе турботі про дитину. У молодої мами була сестра, яка вже мала двох дітей, які виросли. Тому допомогла жінці з дитячим одягом, а також віддала дитячу коляску, люльку і багато потрібних речей для малюка. Чоловік теж був радий народженню сина, але він ніяк не міг збагнути, що тепер повинен ще більше заробляти і бути відповідальним за свою сім’ю.
Так вони і жили. Ліза отримувала від держави допомогу, якої вистачало на їжу і памперси дитині. І ще можна було заплатити комунальні послуги і то тільки частину. Чоловік міг не приносити гроші в дім по три місяці, а як приносив, то це була дуже мізерна сума. Така, що жінка не знала, що на ці гроші купити і як витратити, щоб і в домі все було, і в боргах не залишатися. Коли Захарчику, так звали сина Мирослава і Лізи виповнилося два роки, то мама хлопчика вирішила влаштуватися на іншу роботу, касиром вже працювати не хотіла. Ну і, звичайно, важко було залишати дитину без турботи матері, але все ж таки вирішила піти. Сина наша героїня віддала в садочок, а сама влаштувалася працювати в магазин дитячого одягу, який був розташований близько біля дитячого садка. Там і близько було до дитини і зарплата була нормальна.
А тим часом чоловік Лізи взагалі розлінився і втратив надію на пошуки роботи. Просто перестав її шукати. Дружина дуже хотіла зберегти сім’ю і не сваритися з коханим, утішала його казала, що все буде в них добре.Так тривало ще чотири роки. Але згодом жіночка не витерпіла і перестала давати гроші своєму чоловіку. Вони розлучилися. От така історія про безвідповідального чоловіка і терплячу дружину. Тому будь- чому завжди приходить кінець.
