Що тут скажеш – не завжди чоловіки залишають сім’ї заради нового кохання. В моєму випадку моя дружина зібрала свої речі й побігла слідом за коханцем – при цьому доньку залишали на мене, бо дитина їй заважала. І хоч я переживав, що виховувати донечку без жіночої допомоги складно – був радий, що дитина буде зі мною, адже новому коханню Світлани я зовсім не довіряв. Та й колишня точно б не отримала звання «мама року» – донькою не надто цікавилась, часу їй не приділяла. Тому й дитина не дуже багато втратила – вона й не відчувала тієї любові, яку віддає справжня мати.
В нашому сімейному житті все почало йти шкереберть одразу ж після народження дитини. Світлана почала віддалятись від мене й постійно говорити, як вона втомилась від доньки і що там їй заважає. Мені було диво чути таке від Свєти, але я думав, що можливо то втома і переживання й насправді дружина не така.
Та з часом не ставало легше – Світлана витрачала час на подруг, на шопінг, на все, що завгодно, тільки не на сім’ю. А потім взагалі прийшла і сказала, що закохалась і йде геть. Я був шокований, але не збирався вмовляти її залишитись – я розумів, що ми вже давно чужі люди і так мені буде краще.
Мене підтримала моя теща, яка була дуже розчарована своєю донькою. Жінка постійно нам приносила смачну домашню їжу, гуляла з Улянкою і часто гляділа її, коли у мене було багато справа. За це я їй дуже вдячний.
А ще, паралельно, до мене почала все частіше навідуватись у гості одна з подруг моєї дружини – то, ніби, випадково проходила повз наш дім, то вирішила принести речі своєї доньки, яка на два роки старша за Уляну. Спочатку я сприймав це як дружні прояви, але потім зрозумів, що Катя має зовсім інші плани на мене.
Якось вона прийшла на вихідних, знаючи, що донька у бабусі. Катерина принесла вина та смаколики до нього. Я вже тоді зрозумів, що зараз буде розмова, до якої я не надто готовий.
– Миколо, дивись, що я придумала. Зараз ти самотній і я розлучена. Важко ж одним бути та ще й виховувати дітей – нам обом потрібна підтримка, – розпочала вона розмову.
– А я вже звик, мені нормально, – почав було я
– Та як? Кожна людина хоче уваги та любові. Тим паче, ми ще молоді, Миколо.
– Ти знаєш, я поки й так добре живу й нічого змінювати не хочу, – не переставав я, хоч прекрасно розумів, до чого веде ця розмова.
– Бачу, ти не розумієш натяків, тому я скажу прямо – може нам спробувати зустрічатись. Ти доволі симпатичний чоловік і завжди мені подобався та й я, ти не будеш сперечатись, красива жінка. Характер один одного ми трішки вже знаємо, тому жодних сюрпризів та й доньку твою я люблю, як свою дитину, – не переставала Катя.
– Ти знаєш, не хочу тебе образити, але я не сприймаю тебе, як жінку – занадто давно ми знайомі та й ти подруга Світлани.
– О, та це не проблема. Я запитала її, що вона про це думає і вона зовсім не проти.
– Тобто ти запитала дозволу, щоб зі мною зустрічатись?
– Не дозволу, а просто чи вона не буде зла, – сказала вона.
– Тобто мою думку ніхто не враховує? Значить так, Катерино, я не хочу тобі брехати чи давати непотрібну надію – ти не у моєму смаку і взагалі я не збираюсь зараз будувати з кимось якісь стосунки.
Катя тоді дуже обурилась, нічого не сказала й просто грюкнула дверима. З того дня вона більше до мене не приходила і не цікавилась Улянкою. Добре, що теща мене підтримала, хоч вона вже не раз натякала на те, що мені вже пора влаштувати своє особисте життя. Та я ще встигну – які там мої роки. І цього разу я буду більш обачно обирати супутницю.
