Іван народився проблемним дитям – постійні хвороби, походи по лікарях та ще й одна нога була дещо коротша за іншу. Це було доволі помітно і хлопчина дуже соромився себе. Та ще й однолітки були дуже жорстокі – хлопчик постійно вислуховував насмішки та знущання, від чого ще більше замкнувся у собі.
Та й вдома не відчував жодної підтримки – з того моменту, як померла мати хлопчик залишився жити з батьком. На той момент йому було 8 років – вік, коли найбільше й потребуєш батьківської любові та ласки. Але батько так не вважав – зважаючи на те, що одружився він з мамою Івана тальки через вагітність, то надзвичайної любові до дитини не відчував – виховував, бо так треба було.
Батько часто їздив у відрядження в інші міста і залишав сина на бабусю, або взагалі самого. Хлопчику довелось швидше подорослішати. якщо його однолітки бігали у футбол, дивились мультфільми чи грались у комп’ютерні ігри, то він вчився готувати собі їсти, прати свої носки та самостійно ходити до магазину. Бо траплялось так, що батько навіть не залишав Івану їжі у холодильнику – тільки гроші на тумбочці в коридорі.
Бабуся, по маминій лінії, жила далеко і вкрай рідко приїжджала – вік не той та й сил не вистачало. А татова мама частенько заходила в гості та брала онука на вихідні – проте хлопчина не зізнавався у своїх бідах рідній людині, адже боявся отримати на горіхи від батька.
Та такий крихкий дитячий світ хлопчика повністю змінився, коли, з одного з відряджень, батько повернувся не сам, а з Аллою – новою коханою. Жінка не те, що не планувала ставати для хлопчика мамою – вона просто зненавиділа дитину і всіма силами намагалась нашкодити йому. Часто кричала, інколи підіймала руку на нього та ще й оббріхувала перед батьком. Жінка вирішила, що Іван – це нікому не потрібна дитина, яка заважає їй та його батьку будувати щасливе життя.
Дійшло до того, що батько хлопчика почав всерйоз замислюватись про те, щоб позбутись дитини та відправити його до інтернату, або хоча б школи -інтернат. Тоді він приїздитиме тільки на вихідні, які часто буде проводити у бабусі. Так було вирішено.
Та все змінилось, коли про це дізналась бабуся, по татовій лінії, – вона була дуже зла. Ще й до цього вона часто сварилась з сином через його розгульне життя, але закривала очі поки не дізналась, що той знущається з сина. 
Було вирішено – Іван їде жити до Інни Миколаївни, а батько буде приходити у гості, але без Алли. Хлопчик дуже зрадів, що тепер ніхто не буде над ним знущатись. Та й сподівався, що батько буде сумувати й пошкодує про своє рішення.
Та йшов місяць за місяцем, а тато так і не змінився – за цей час він відвідав сина всього декілька раз і то похапцем. А в останній візит взагалі повідомив, що буде ще рідше приходити – Алла вагітна і їй не можна зайвий раз нервувати. Весь цей час нова дружина була проти їх зустрічей. Іван зрозумів – батько вже ніколи не буде близькою йому людиною і варто просто відпустити цей біль.
