З Олесею ми дружимо ще з дитячого садочку, все життя разом! Вона моя найкраща подруга. Разом пішли в школу, потім обоє вступили до університету. Ми навіть заміж вийшли майже одночасно. Проте Олеся вийшла заміж першою, а я була в неї на весіллі подружкою нареченої. Здавалось, життя в обох налагодилось, проте нещодавно Олеся розповіла мені свою проблему.
Чоловік не вірить, що діти від нього. Підозрювати почав, ще коли вони ходили разом на вечірки до друзів. Він бачив, як його друг залицяється до його нареченої, проте нічого не говорив. Олеся мене запевняє, що вона кохає тільки чоловіка, і їй більше ніхто не потрібний.
Сімейні сварки починались завжди однаково – “Ти нагуляла цих дітей!”. Але я не розуміла, як її чоловік міг так думати про Олесю. Дійсно, вона дуже гарна, і часто подобалась іншим чоловікам, але я дуже добре знаю Олесю, вона вірна своєму вибору.
– Я більше так не можу, він постійно говорить що дітки не схожі на нього, звинувачує мене у зраді, — жалілась мені Олеся.
– Олесю, так зроби тест на батьківство, якщо ти йому не брешеш, то це буде таким доказом, що він все-таки не правий! – порадила я подрузі.
Олеся так і зробила. Вже через місяць результати тесту були готові. Чоловікові вона не говорила, що робила тест, Олеся хотіла показати йому при черговій сварці. Так і сталось, чоловік знову прийшов з роботи дратівливий і почав всю свою злість зганяти на Олесю, і знову зачепив тему про дітей. Олеся не витримала, і кинула в нього той конверт з результатом.
— Що це? – розгублено запитав чоловік
— Відкрий і дізнаєшся…
— Це мої діти — усміхнувся він, тримаючи папір у руках.
