Після закінчення школи, я не поступав у ВНЗ. Я любив музику та писав пісні. І вважав це своєю метою існування. Працюючи різноробочим на будівництві на перші відкладенні кошти придбав гітару. Це була найкраща покупка за всі мої 18 років. Після чого я віддав себе всього музиці.
Я почав записувати кавери відомих виконавців та свої власні пісні. Моя робота почала з’являтись у соціальних мережах і моя творчість почала приносити мені прибуток. Так само на одній з популярних платформ в інтернеті я познайомився з Оленою. Вона працювала дизайнером поліграфії та була старша від мене на 4 роки. Ми зразу знайшли спільні інтереси і у нас зав’язалися романтичні стосунки.
Спочатку вона захоплювалася моїми піснями, проте згодом Оленка почала говорити що моя творчість приносить малий дохід і щоб я почав займатись більш прибутковішою справою. Я цінував наші стосунки, тому і відклав гітару у куток кімнати і почав шукати роботу. Олена була успішним дизайнером і я розумів що в мене мало шансів досягнути її рівня заробітку.
Протягом 5 місяців я змінив 8 видів діяльності. Проте претензії виникали все більше і більше. Згодом Олена почала затримуватись довше на роботі та приносити букети квітів додому. Тоді я почав розуміти що наші почуття згасають і її вчинки починають злити мене все більше.
Через місяць Оленка сказала що вагітна. Без будь яких сумнівів що це може бути не моя дитина, я запропонував Олені одружитись. Я хотів щоб наша дочка росла у повноцінній сім’ї та була надія що ми помиримось з Оленою і у нас все налагодиться. Проте конфлікти виникали постійно. І після народження Софійки сварки тільки посилювались. Ми двоє любили нашу дочку, але ненавиділи один одного.
Згодом у моєму житті з’явилась Оксана. Вона працювала в караоке та мріяла стати співачкою. Оксанка була дуже милою та сором’язливою. З нею я відчував себе справжнім чоловіком. Мені подобалось з Оксаною проводити час разом. Згодом я почав знову писати пісні та взяв в руки гітару. Я почувався щасливим поруч з Оксаною, але приходячи додому до дружини та дочки почувався винним.
Я часто заходив до Оксани на роботу, інколи ми разом виконували мої пісні. Якось підійшов один чоловік і запропонував виступити у нього на дні народженні. Для нас це був дуже хороша можливість здійснити нашу мрію і ми погодились. Вечір тоді пройшов чудово і виступ був успішним. Після цього нас почали запрошувати на різні вечори та заходи.
Дружина дізналася про мої виступи і про те, що в моєму житті з’явилась інша жінка. Вона почала більше часу приділяти дочці та почала підтримувати та хвалити мене. Олена приходила з дочкою на заходи, де я виступав та наполягала щоб я більше часу проводив з сім’єю.
Я люблю Софійку, та з радістю гуляю з нею і приймаю активну участь у її вихованні. Проте до дружини відчуваю лише безпристрасність. Кохання більше немає, і ненависті також більше не відчуваю. Залишилась тільки апатія та прохолодність.
Оксана просить щоб я покинув дружину і почав жити разом із нею. Але боюсь піти від сім’ї, так як люблю сильно дочку і переживаю що після розлучення Олена заборонить бачитись з дочкою. І ці думки не дають мені спокою. Я не знаю як я маю вчинити.
А що як Софійка виросте і не пробачить мені. А якщо залишусь з сім’єю то можу втратити Оксану і не зможу писати пісні. З одного боку моя люба дочка, яку я ціную понад усе, а з іншого кохана жінка та майбутнє, про яке я мріяв.
Як мені визначитись? Бути з жінкою, яка робить мене щасливим, займатись улюбленою справою та боятись що дочка не зрозуміє і її мати не дозволить нам бачитись. Чи залишитись з любою донечкою та бути нещасним все життя. Можливо… Незнаю…
Мені здається що заслуговую бути щасливим, любити та бути любимим. І зробити усе можливе, щоб не дивлячись на те, що я пішов від мати своєї дочки, Софійка пишалась своїм батьком. Адже не так страшно ризикувати у свої 21 ніж усе життя прожити і жаліючи що не використовував можливості бути щасливим.
