Ця історія трапилась зі мною декілька днів тому. Донька захворіла, можливо підхопила грип у школі, тому я мусила поїхати в аптеку по таблетки. Зізнаюся, в такі місця боюсь на сьогоднішній час ходити, адже тут великий контакт із хворими…
В аптеці стояла старенька жіночка років 70-ти. В руках в неї були пом’яті сто гривень.
— Бабусю, ну не можу я вам ці ліки продати. Вони коштують двісті сімдесят гривень, а ви мені лише сто даєте. Не затримуйте чергу! — аптекарка намагалася пояснити старенькій, що цих грошей не вистачає.
Бабуся опустивши голову попрямувала до виходу. Мені стало її дуже шкода…Аж тут до неї підійшов чоловік.
— Дозвольте мені заплатити за ці таблетки.
— Ой, ну що ти синку! Не треба!
Та мужчина все ж купив ліки та подав їх старенькій. Вона подивилась на нього таким пронизливим поглядом… Очі її були наповнені вдячністю…
— Дякую тобі! Хай тебе Господь береже! Я буду за тебе молитись! — дякувала бабуся чоловікові й протягувала йому свою пом’яту купюру.
Грошей мужчина не взяв, лише побажав здоров’я жіночці й пішов. Бабуся ще довго дивилась йому вслід.
Ось така от історія. Є в нашому світі милосердні та добрі люди, які завжди готові прийти на допомогу.
