В Олени сьогодні був найкращий день в її житті — вона виходить заміж. Як же довго дівчина чекала на цю подію, майже пів року підготовки та купа витрачених нервів. Але все це того вартує — Олена до нестями була закохана в Андрія. Познайомилися вони два роки тому, на одній із вечірок друзів. Хлопець відрізнявся від Олени в матеріальному плані — батьки не були такими багатими, та й взагалі Андрій мав лише матір…
Цим він і зачепив Оленку, його безпосередність, любов до життя… Для нього гроші не мали ніякого значення. Тоді як її подружки шукали лише багатіїв, то вона вийшла за бідного хлопця, адже він кохатиме її не за прибутки. Дівчина до нестями була закохана в Андрія, проте в хлопця були на неї інші плани…
Олена майже не спала за день до весілля. Вона переймалася, аби все пройшло добре. Аж ось до неї прийшла її перукар та стиліст, аби зібрати наречену до свята. Батьки попіклувалися, щоб в їхньої єдиної донечки було найкраще весілля, ніяких грошей не шкодували.
Вони жили у двоповерховому особняку, тому наречену збирали на другому поверсі, в той час, як жених та його друзі були на першому. Подружки були раді за Оленку, проте й не розуміли, що вона знайшла в Андрієві…
Дівчину збирали довго — довелося майже дві години витратити на макіяж на зачіску, хоча й чаклували над нею різні майстри.
— Боже, Оленка, яка ж ти в мене красуня! — говорила матір дівчини, а в самої підступали сльози. Вона й повірити не могла, що так швидко її донечка стане дружиною.
— Треба Андрію показатися — говорила дівчина милуючись своє красою в дзеркалі.
— Подруго, але ж прикмета погана, наречений не має бачити наречену до весілля…То не добрий знак… — зверталася одна з дружок до Олени.
— Та не вірю я в ваші забобони, добре, якби матір це сказала, а так ти! — посміялась Оленка і пішла на перший поверх, аби показатись коханому.
Вона хотіла зробити Андрію сюрприз, тому тихенько спустилася до кімнати, в якій збирався наречений. Дійшовши до дверей, вона почула розмову Андрія з дружбою. Олена не мала наміру підслуховувати, проте так вийшло…
— Важко тобі прийдеться, друже…Не кохаєш ти її… — звертався до Андрія його товариш, коли допомагав зав’язувати краватку.
— Та ні. Мені цей шлюб потрібний, ти ж знаєш, які гроші в батька Олени водяться, він і посаду мені обіцяв. А з нею потерплю, до того ж в мене є Маша… — сказав наречений.
Олена не могла повірити в почуте…Вона прикрила рот рукою від несподіванки…Сльози підступили до її обличчя. Дівчина не змогла стримати своїх емоцій і гірко заплакала. Андрій почув це і вибіг з кімнати. Він зрозумів, що Олена все підслухала. Намагався виправдовуватися, проте для дівчини його слова вже не вартували…
