Валя поїхала на заробітки 11 років тому в Болгарію. Чоловік зовсім не був проти, сказав «роби, що хочеш». І не дивно, вони довго не були близькі, жили собі просто, поділяючи побут. Любов згасла вже давно. Жінка була спокійна, бо залишає дітей з Іваном, а він був надійним та турботливим батьком.
Вона важко працювала й постійно надсилала кошти в рідне село, щоб розбудовувати дім, господарство та давати всі можливості дітям. Іван зробив з будинку лялечку. Але через 5 років спокійно попросив розлучення, тому що знайшов жінку, яку покохав. Валя зрозуміла його і спокійно погодилася, але лише за умови, що чоловік залишить їхню хату сину та дочці. Він також був мудрим, тому сказав, що інакше й бути не могло.
Тож Іван забрав нову жінку, Іванну, з її квартири у свій дім і вони жили вчотирьох. Валентина відправляла і далі гроші, аби діти ні в чому не мали потреби. Так ішли довгі роки. Дочка найчастіше дзвонила їй, щоб розказувати про події, які відбувалися в їхній сім’ї та в селі. Вона і її брат вступили до престижних університетів на бюджет, оселилися в гуртожитках. Отже, чоловік з Іванною лишилися на господарстві вдвох.
З часом Валя заробила на квартиру в новобудові дочці із зятем і сину з невісткою. Вони тісно підтримували контакт. Інколи вона приїжджала до когось із дітей погостювати, бувало й навідувалась у свій старий дім, в якій зараз жив колишній.
Якось пізно вночі Валентині подзвонив син і приніс сумну звістку: батько потрапив в автокатастрофу. Лежить в лікарні, всі гроші йшли на його ліkування. Це була страшна трагедія в сім’ї.
Через три дні дочка сказала, що батько помер. Валя засмутилась, співчувала дітям. Але їй було важливо, щоб дотримався їхньою угоди щодо хати. Вона запитала про це, а у відповідь почула, що нічого такого він не зробив. Мабуть, просто не встиг. Це означало, що будинок перейде новій жінці у спадок, адже були одружені.
Валя зрозуміла, що їй доведеться ще довго працювати на чужині, аби назбирати ще й собі на маленьку однокімнатну квартиру. Вона не хотіла жити з дітьми, розуміючи, що буде їм заважати.
