Наталія була на дев’ятому місяці вагітності і всього кілька тижнів відділяли її від довгожданної зустрічі з малюком. Того дня чоловік Наташі вирішив поїхати до райцентру, де жили його батьки, щоб провідати їх. Жінці захотілося поїхати разом із ним.
Вже дорогою обоє зрозуміли, що це була не найкраща ідея. Наталії різко стало недобре, вона відчула різку біль та нудоту. Першою думкою чоловіка було розвернути машину і мчати в лікарню, де Наталія планувала народжувати. Та часу було обмаль, біль лише посилювалась. Вирішили шукати якнайближчий роддом, іншого виходу просто не було.
Пологи пройшли добре і Наташа відпочивала в палаті, поволі оговтуючись від пережитого стресу. Нарешті все позаду і зараз акушерка принесе малюка для годування.
Та минав час, сусідки по кімнаті давно вже бавились зі своїми новонародженими дітьми, а до Наталі досі ніхто не приходив. Жінка почала хвилюватись, тривожність дедалі наростала.
– Лікарю! Хто-небудь, чому мені не приносять дитину? – у Наталії почалась справжня істерика.
На її крик прибігли акушерки й почали заспокоювати жінку.
– Дитина спала і ми не хотіли будити її, чому ти так плачеш, дурненька? Все ж добре, зараз обнімеш свою маленьку. А ось і вона.
До палати зашла медсестра з крихітним згорточком на руках. Наташа взяла малятко на руки. У неї з’явилось дивне відчуття, поки незрозуміле, але дуже чітке. Вона зрозуміла, що тримає на руках чужу дитину.
Ніхто із персоналу не став слухати нових претензій новоспеченої мамочки. Всі вже позаочі охрестили її істеричкою. Та Наталії не здалося і не примарилось – ця маленька смуглява темноволоса дівчинка ніяк не може бути її дитиною. І навіть не тому, що вони обоє з чоловіком мали світле волосся і блакитні очі. Наташа точно знала, що вона носила під серцем сина!
Зрештою, на шум до палати зайшов завідувач пологового відділення. Він суворо запитав, що сталося і Наташа пояснила йому ситуацію. Лікар невідкладно скликав увесь персонал, щоб в усьому розібратися.
Вже через кілька хвилин все стало на свої місця. Виявилось, що медсестра-стажер допустилася помилки, коли чіпляла бірочки немовлятам. Це була її перша, до того ж дуже напружена зміна. Дівчина не спала цілу добу і через втому не перевірила ініціали пацієнток з однаковими прізвищами. Матуся дівчинки перенесла складні пологи і лежала в реанімації, тому й не помітила підміни дітей.
Наталія пробачила медсестру, всяке трапляється. Головне вчасно виправити будь-яку помилку. А от материнську інтуїцію та чуття не обманеш. Це відомо кожній, кому пощастило стати Мамою.
