Його привезли на кареті швидкої допомоги. Чоловік був вже старшого віку, років під сімдесят. Привезли його в лікарню з високим тиском і сильним болем у спині. Виявляється, донька викликала цьому старику швидку допомогу, але навідувати ніхто навіть не збирався, пройшов день, два, тиждень, старику ставало легше, щоправда рухатися він мало міг, бо біль в спині, не покидала його. Тому чоловіка вирішили забрати до нас, в дім пристарілих. Петро Михайлович був дуже чуйною і доброю людиною. А ще. йому вдавалося дуже гарно складати гуморески. Дідусеві у нас було добре, вже краще, ніж жити з донькою, яка його зовсім не любила і не навідувала в лікарні, покинула в найважчий момент життя.
Щовероча наші старики збиралися у холі і слухали всі Петра Михайловича, в нього дійсно був талант до цієї справи- складання гуморесок.
Якось за обідом, наші дідусі і бабусі домовилися влаштувати концерт у нашому домі пристарілих, було заведено час від часу робити якісь вистави або ж концерти, це хоча б якось розвантажувало рутинні будні і давало наснагу до життя і до завтрішнього дня. Прийшов день концерту, Петро Михайлович виступив прекрасно, навіть були у нас гості з міської влади, які дуже хвалили Петра Михайловича.
Але я помітила, що після нашого вдалого заходу, дідусь засумував. Я підішла до нього і намагалася вияснити причину такого поганого настрою. Петро Михайлович розчулився і сказав мені, як він би хотів повернути нормальні відносини з донькою. Каже:- Мені навіть не хочеться повертатися назад жити в доньки, мені і тут добре, просто я б хотів, щоб вона хоча б інколи мене навідувала. Я її дуже люблю і розумію, що повинен налагодити з нею стосунки, адже мені не так довго вже й залишилося. Мені стало шкода дідуся, я сама навіть трохи розплакалася. Наступного ранку, я як завжди подала сніданок старикам і пішла пити каву і читати нашу місцеву газету, там було оголошення про концерт, який відбудеться у нашому будинку пристарілих і було розміщене фото Петра Михайловича, я показала цю газету всім і ми пішли разом готуватися до виступу, а особливо Петро Михайлович. Через місяць відбувся концерт, на який прийшла донька Петра Михайловича, як же він плакав, коли вона його вітала аплодисментами і вручила йому квіти . Від того часу, донька часто навідує дідуся і у них тепер нормальні, чудові відносини.
