Я бабуся двох маленьких дівчаток. Їх звати Міланка і Єва. Вони доньки моєї дочки, тому часто залишаються в мене на вихідних. Цього разу ми зібралися родиною для святкування Нового року.
Внучки дуже люблять гаджети. Їх інколи не відірвати від телефону, або планшету. Їхнє покоління знайоме більше з західною культурою. З малечку вони вже знали хто такий Санта і для чого йому олені. Я ж не звикла до таких персонажів. У мене новорічні свята асоціюються з старими фільмами про Шурика або “Іронію долі”. Мені ближчий Дід Мороз і Снігуронька, а ніж герої закордонних фільмів. Проте, щоб бути з дівчатками на одній хвилі ознайомилась і з ними.
Цього передноворічного вечора ми з внучатами прикрашали ялинку. З кожною іграшкою якою ми вішали була зв’язана окрема історія. Скляний сніговичок дістався від брата, який повертався зі служби, будиночок зі снігом належав ще моїй мамі, а інші були зовсім нові та куплені згідно з китайським календарем.
В один момент ми почули шурхіт і дивні звуки з димопроводу каміна. Дівчатка на моє здивування зовсім не злякались. Молодша Єва крикнула, що це, мабуть, Санта несе подарунки та хоче пробратися через камін. Старша Мілана заперечила, говорячи, що він розносить їх лиш тоді коли діти сплять. На її думку, це була сова, яка принесла лист з запрошенням у школу магії.
Я стояла ошелешена та намагалась зібрати всю інформацію, яку так швидко весело видавали дівчатка. Але вирішила покликати чоловіка, аби він перевірив, що діється в димоході. Спочатку, він дивився з боку каміна, проте, нічого не було видно. Дідусю дівчаток прийшлось лізти на дах будинку, За допомогою хитрих пристроїв від дістав щось з комина. Взявши його під руку обережно спустився на низ. Всі заінтриговані, що він там знайшов.
Внучки були шоковані та щасливі, адже дивним чином у димохід потрапила сова, яка не могла самостійно з нього вибратися. Вона була, наче з казки. Мілана почала викрикувати :”Я знала, що це сова”. Внаслідок того, що вона застрягла у неї було поранене крило. Ми вирішили, що не будемо залишати її на морозі тому віднесли її у курятник, де було тепло та затишно. Дівчатка з дідусем віднесли їй кусочок м’яса.
Новий рік ми відсвяткували в колі найближчих. Дівчатка цього разу мали й своє дитяче шампанське. Це свято запам’яталось нам на довго. В честь цього випадку донька купила ялинкову прикрасу в формі цієї птахи.
Що ж до тваринки, то коли крило сови зажило, ми відпустили її на волю. Проте, досі час від часу ми бачимо птаху на даху нашого будинку або на комині. Надіюсь, вона більше не впаде туди.
