Володимира чекала довга та неприємна розмова

Людмила одружилася досить пізно, коли розміняла вже четвертий десяток. Чоловік був дуже спокійним, розсудливим, не любив веселі та гучні компанії, надавав перевагу сімейним тихим вечорам. Людмилі це подобалося, не могла натішитися своєму щастю, що знайшла того, з ким не страшно планувати майбутнє.

Людмила та Володимир чекали поповнення. Славчик народися кволим та слабким. Жінка провела з малюком довгий час у лікарні, хлопчика лікарі таки виходили та виписали додому. За час відсутності дружини, Володимир повністю взяв на себе її обов’язки: прибирав у квартирі, готував їсти, відвідував рідних у лікарні, ходив на роботу.

Через два роки Людмила знову завагітніла, хоча переживала, щоб дитина народилася здоровою та без проблем, які були в Славчика. Невдовзі у хлопчика появився братик Сашко. Людмила справді дуже легко виносила малятко та на четвертий день після пологів уже була вдома. Володимир, як і тоді, коли жінка була зі старшим сином у лікарні, перейняв усі домашні турботи на себе. В додачу ще заводив та забирав Славчика з дитячого садку. У чоловіка все непогано виходило. Людмила почувалася абсолютно не втомленою та життєрадісною.

Минав час, Славчик уже збирався йти до першого класу, Сашко підріс та ходив у садок. Людмила змогла вийти з декретної відпустки та повернулася на роботу. Володимир весь вільний час приділяв сім’ї та хлопцям: ходив з малими на прогулянки до парку, каталися разом на велосипедах, брав з собою на рибалку. Подруги та колеги Люди неодноразово говорили їй, що жінці добряче пощастило, бо їхні чоловіки, крім футболу та пива, нічим більше не цікавляться. Людмилі дивно було слухати такі речі, бо вона навіть уявити не могла, що може бути якось по-іншому.

Люда довго сиділа на табуретці та розглядала щойно зроблений тест на вагітність. Вона не могла повірити своїм очам, не знала, як сказати Володі та якої взагалі реакції очікувати. Вона лиш недавно повернулася на роботу, стало матеріально легше. Та й не планували вони більше дітей, куди вже у двокімнатній квартирі їх і так четверо зараз…

Володя повернувся з роботи пізніше, як зазвичай, бо затримав начальник. Та Люда чекала чоловіка на кухні, попросила присісти та почала розмову перша:

-Коханий, у нас буде хлопчик або дівчинка

-Та ти що, геть з глузду з’їхала? Як таке можливо? Як ти сама це допустила? Хіба ми планували? І так живемо від зарплати до зарплати…Людо, я не знаю, що відповісти.

-Дав Бог дитину, дасть і на дитину, – черство відповіла жінка та вийшла з кухні.

З цього часу Володимир не те щоб змінився, проте почав поводитися трішки по-іншому. Вечорами не так швидко повертався додому, як зазвичай, став затримуватися, говорити, що багато роботи. З хлопчаками чоловік теж став проводити набагато менше часу: то на рибалку їх не візьме з собою, то знаходить якісь важливі справи, щоби не забирати Сашка з садку. Люда це помічала, але поки нічого не говорила. Третя вагітність видалася для жінки досить важкою, а допомоги від Володі годі тепер було чекати.

Людмила нікому не жалілася та не просила про допомогу, помаленьку все робила сама. Жінці було до сліз образливо, що чоловік так змінився, зовсім не звертає увагу на сім’ю. Люда робила спроби поговорити з Володею, вияснити, в чому справа, що послужило таким кардинальним змінам у його поведінці та відношенню до найрідніших. Часто Славчик та Сашко плакали від того, що тато абсолютно не хоче з ними гратися та спілкуватися.

Наступив час пологів. Людмила переживала, з ким будуть сини, поки вона лежатиме в пологовому. Довелося вперше за весь цей час подзвонити до рідної матері, що проживала в іншому місті та попросити про допомогу. Для  неї дуже несподіваним та дивним видався дзвінок. Вона знала зятя лише з найкращої сторони, ніколи слова поганого від дочки не чула. Але мама швиденько зібрала сумки, накупила подарунки для внуків та новонародженого і наступного дня приїхала.

Володимир сухо та байдуже зустрів тещу, показав, де вона може розкласти речі та вийшов з квартири. Славчика бабуся відвела до школи, Сашка – в садок. Сама прибігла додому та взялася прибирати квартиру, готувати їсти, бо в холодильнику було порожньо. Чим Володя годував синів, поки Люди нема, теща не могла второпати.

Прийшов час виписки Люди та третього синочка. Зустрічала їх бабуся та хлопчики. Володя навіть не приїхав забрати жінку додому, пояснивши терміновим відрядженням.

-Раніше ніколи не чула, що у них на роботі взагалі є якісь відрядження, – тихенько сказала Людмила.

-Ось що, доню, я завжди намагалася займати нейтральну позицію, бо твій чоловік – власний вибір, то я не маю права лізти у родину. Але постарайся поговорити з ним відверто, тут щось нечисто. Можливо, Володимир так переживав народження третьої дитини та боїться, що не справиться. Це буває у чоловіків. Вони сильна стать, проте, коли появляються проблеми, то жінки швидше дають собі раду, ніж чоловік. А, можливо, справа в чомусь іншому…або в комусь…

-Ти думаєш, мамо, Володимир може мати когось іншого?..

-Людмилко, я нічого не думаю, але потрібно бути готовим до всякого.

Наступного дня Людмила твердо вирішила, що потрібно серйозно поговорити з чоловіком та розставити всі крапки. Володимира чекала довга та важка розмова…

Оцініть статтю
Володимира чекала довга та неприємна розмова