Восени я повністю та безповоротно вирішила оселитися в найближчому селі.
Вийшла на пенсію, придбала півбудинка та трохи землі. Мені вже 60 років. Квартиру залишила дітям, а сама надумала пожити у спокої, ближче до природи.
Я люблю землю, люблю вирощувати квіти. Мені мріялося про затишне життя. Кава вранці біля порога. М’який аромат цвітучих квітів. Що ще треба пенсіонерці, спокій та тиша.
Я була впевнена, що так і буде.
Я ретельно вибирала хати. З багатьох мені підійшов тільки один, і то лише його половина. Агент з нерухомості швиденько все показала та розказала. Але змовчала про головне.
А родзинкою на торті виявився сусід. Це суцільний жах.
Виходжу я на свою половину, огладаю придбане. І що я бачу. Дід починає змітати купу сміття зі своєї ділянки на мою.
Я культурно до нього підходжу і ввічливо кажу. Вибачте, але давайте кожен буде прибирати на своїх половинах і не смітити один одному. Це якось не по-людськи і не по-сусідськи.
Я тут планувала квіти на весні висаджувати, фонтан зробити, гойдалку поставити.
На, що мені дід почав гнусавити.
А ти що собі вдумала? Приїхала жити спокійно, а я надривайся. От і займись ділом. А хочеш жити спокійно, то дай на чарку або пригости вечерею. А ще я рибу піймав, ось і купи її.
Це, взагалі, нормально? Дід, на перший погляд, не справляв враження скандалиста. А на справді …
Я пробували з ним ладнати. Але толку не було. Тільки я починаю порсатися в дворі, він тут як тут, запалює купу вонючого сміття.Потім починає пиляти пилкою. Або цілодобово ремонтує старий моцик, не глушить його. Шум, дим та сморід.
І що ви думаєте. Він переміг. Я купую йому харчі, готую їсти. А так, як він фанат рибалки, то примушує мене, купувати у нього рибу.
Великий комбінатор.
У мене на рибу скоро алергія почнеться.
Я вже стала в селі кращою подругою котів. Куди її дівати?
Як ужитися з вредним дідом – не знаю.