Я все життя прожила у гучному мегаполісі, де життя вирувало із шаленою швидкістю. Коли мені виповнилося 25, мені раптом спало на думку, що більше так не можу. Який сенс у такому житті? Дім-робота-дім? У мене був чудовий чоловік, з яким скоро повинно було бути весілля. Однак, чи хотілося мені цього, вже й не знала.
З часом я таки прийняла рішення покинути усе й переїхати далеко, шукати свій сенс життя. Так мені пощастило потрапити в саме серце Індії. Цілком одна я просто взяла квитки в одну сторону. Уже там познайомилася із людьми, які практикували духовність, медитації та єднання із природою.
Пройшло декілька місяці мого перебування у тиші та спокої. Врешті-решт, повернувшись додому, я зрозуміла, що сенс життя зовсім не успішності, не в коханні чи дітях і навіть не у творінні чогось унікального. Сенс – просто насолоджуватися та жити. Про це мені розказав один із багаторічних практиків в Індії. Ці слова запали мені у душу, тож покинути те чудове місце та повернутися у гамірний мегаполіс, більше не було для мене чимось жахливим.
«Все своє життя я шукав істину (зміст життя). Єдине, про що я шкодую, – витрачений час, аби зрозуміти просту річ: істини немає, – у цьому й сенс. Потрібно жити і насолоджуватися життям, не ставлячи йому зайвих запитань» (с) Ентоні Хопкінс.
