Давним–давно завелися в мене стосунки з однією дівчиною Ольгою.
Я тоді квартиру винаймав, а в дівчини вже була своя. Щоправда, куплена батьками. Але й сама дівчина аж ніяк не сиділа у батьків на шиї, мала дуже престижну роботу та непогану зарплату.
Моя робота була простіша, проте оплата, трохи більше. Щоправда, частина йшла на сплату оренди. І, крім того, тоді ще була жива мама, але вже хвора і я оплачував ліки та доглядальницю. Тим не менш, на життя та помірні розваги цілком вистачало.
Оля запропонувала перебратися до неї. Я, однак, не переїхав, але невелику частину речей перевіз.
Прожили ми кілька місяців, з’їздили до Києва, Львова. Платив за ці поїздки я. І так само я платив за ресторани, кіно, екскурсії тощо. В додачу – подарунки.
Був я тоді керівником проєкту, і одного разу нам клієнт гроші вчасно не заплатив. Хоча, керівництво обіцяло погасити борг за 2 тижня. Але в той момент у мене утворився невеликий касовий розрив.
Гаразд, думаю, попрошу у борг у Ольги, 3000 грн. на кілька тижнів мені вистачить. Сума солідна, але не смертельна. Набрав їй СМС із проханням. За кілька хвилин вона передзвонила. І тут я дізнався про себе багато нового.
Виявляється, вона чекала, поки я викажу себе. І – дочекалася.
Що я спритно вдавав кілька місяців, а тепер почну витягувати з неї гроші. Що про таких альфонсів, як я, її попереджали тато з мамою. І подруги попереджали. І що хрін мені – а не її квартира. І взагалі, треба мені зібрати речі і з’їхати.
Мої спроби порозумітися були марні. Відпросився з роботи, приїхав, ключі у мене були, швидко все зібрав, залишив ключі сусідам і пішо в геть. А ввечері ще й повідомлення від неї прийшло: звалив і добре, боягузливий виродок, не бачити, не чути не бажаю…
Мало того, від моїх друзі пішли дзвінки що, мовляв, у тебе трапилося? Виявляється, Ольга розіслала їм свої підозри.
Щоправда, люди, які мене знають, у мою кар’єру альфонса–початківця не повірили.
Минуло 2 місяці – дзвінок від неї: нам треба зустрітися. Відповів, що це тобі треба, а мені – ні, нова порція лайна мені не потрібна.
Натиснув відбій, на інші дзвінки не відповідав. Увечері приїжджаю додому, сидить на лавці біля під’їзду. Ну, думаю, зараз ще у чомусь звинуватить.
Та ні. Виявляється, це винні тато з мамою. Кілька місяців вони лили їй на вушка, що раз я все оплачую, це вкрай підозріло, скоро це закінчиться і я почну вимагати гроші. А потім – попрошу прописати у квартирі.
Але зараз вона зрозуміла, що, можливо, я не збирався ні відібрати квартиру, ні виклянчити гроші (“можливо”- мене дуже “порадувало“).
І вона привезла мені 10 тис., ось, візьми і давай спробуємо розпочати спочатку.
Починати я навідріз відмовився, порадив менше слухати батьків і більше довіряти собі.
Отак почалася і закінчилася моя альфонсова кар’єра. Гроші свої я витратив, нічого виклянчити не встиг і навіть квартиру непоцупив. Поганий з мене кар’єрист.
