Вчора була на зустрічі випускників. Не бачилися уже 5 років із однокласниками, клас у нас був дружній, тому ми неймовірно скучили один за один. Доля розвела нас у різні куточки світу, тож зібралися аж через 5 років.
Була у нас однокласниця, Марина, тиха та розумна дівчинка. Вчилася на відмінно, була красивої зовнішності, тож і від хлопчаків відбою не мала. Та от на вчорашній зустрічі її не було.
У шкільні роки я з нею практично не спілкувалася, тому зовсім не знала про подальше її життя, але те, що я дізналася, привело мене у шок. Незадовго після школи у Марини сталася трагед1я – п0мер її батько, єдиний, хто утримував сім’ю. Мати однокласниці почала важко працювати, щоб забезпечити доньці освіту.
Марина провчилася в університеті лише рік і вийшла заміж. Ось тут все і почалося. Чоловіка однокласниця вибрала нікудишнього, напевно, вийшла за першого зустрічного, щоб мати житло і переїхати від матері.
А зараз у неї уже четверо дітей. Народжувала із різницею в один рік . Ні вона, ні він не працюють і живуть на дитячий капітал. Сусіди їм завжди допомагають. Матір Марини у їхню сім’ю не вмішується, чоловік агресивно проти будь-якої допомоги від тещі.
Мені стало жаль Марину: невже з її красою та розумом вона не змогла влаштуватися у житті? Тож я вирішила взяти її контакти і спробувати допомогти.
Уже наступного дня я прийшла до неї. Побачивши, я навіть не впізнала її. Вся схудла, синці під очима і сумний погляд. Жила вона дуже скромно: 2-кімнатна квартирка, повсюди безлад та дитячий галас. У холодильнику практичного не було.
Я запропонувала їй та її чоловікові роботу.
– Мої знайомі нещодавно відкрили власний бізнес- невеликий продуктовий магазин, тепер шукають охоронця на нічну зміну, а також продавчиню на роботу. Я б могла попросити влаштувати тебе на пів ставки, зможеш поєднувати з хатніми справами. Чоловік вночі працюватиме , а вдень приглядатиме кілька годин за дітьми, поки на роботі ти .
На що я отримала неочікувану відповідь.
Я працювати не можу, мені за дітей і так платять. Чоловік також не може, я що маю одна з дітьми поратися? Давати ти краще нам грошима будеш допомагати, а не порадами?
Я була вражена нахабством своєї колишньої однокласниці. Пропонуєш роботу, можливість заробляти кошти на життя, а вона відмовляється, ще й гроші у мене просить!
У той момент я вирішила, що пора повертатися додому. Після того випадку я більше її не бачила і нічого про неї не чула. Цікаво: що Марина буде робити надалі?
