Я дуже довго переконувала себе, що моя донька від законного чоловіка. Ми вирішили народити дитину. Місяць, другий – не працює. Пішли до лікарів. Обидва здорові, проблем не повинно бути. Мій чоловік почав звинувачувати мене в прийомі протизаплідних пігулок. Мені було дуже самотньо, і я ходила на виставки та в кіно. Там я познайомилася з Микитою. Тихий, ввічливий, красивий.
Ми зустрічалися кілька разів і наші побачення стали регулярними. Я думала, що займаюся сексом заради здоров’я. Звісно, чоловік про це не знає, тому що ще до появи мого коханого у нас були сусідські стосунки. Приблизно через рік після появи Микити ми з чоловіком налагодили стосунки. Він чудова людина, у нас багато спільного. Загалом, я прийняла рішення розлучитися зі своїм коханцем, поки не пізно.
Ми з чоловіком знову почали інтимне життя. Я чекала вагітність щомісяця. Але знову нічого. Коли я зрозуміла, що нічого не вийшло, я повернулася до коханця. Він був щасливий і водночас здивований. І раптом затримка через два тижні. Замість радості я була вражена. Невідомо, від кого дитина. Я навіть думала про аборт, але через кілька болісних днів вирішила народити. Звичайно, чоловік думав, що це його дитина. Тож вагітність видалася веселою: коханець наполягав на розлученні, чоловік ходив зі мною всюди, і я намагалася, зробите все, щоб вони не перетиналися.
Ситуація не прояснилася і після народження моєї дівчинки. Чоловік і коханець схожі. Тому я не можу точно сказати, в кого пішла донька. У них група крові однакова. Зробити генетичний тест? Боюся, щоб чоловік не дізнався, що дитина не його.
Тому ми продали квартиру та змінили адресу. Я щаслива, але вчинила нечесно, бо я все обміркувала і зрозуміла, що для мене дійсно важливо.
