Я дуже хотіла дитину. З чоловіком були одружені уже понад 5 років, а все ніяк не виходило завагітніти. Пробували усе, а бажаних двох смужок так і не було. Одного разу вирішили відпустити цю ситуацію та відправитися у подорожі світом, аби більше не думати про вагітність.
Ми встигли об’їздити усю Європу, уже встигли придбати квитки до наступної країни, як я зрозуміла, що щось не так. Відчуття відрізнялися від звичних, жінки повинні мене зрозуміти. Обговоривши це з коханим, я побігла у найближчу аптеку за тестами. Вагітність підтвердилася. Навіть не згадаю, що було потім: ми стрибали, кричали і плакали від щастя. Це була дуже довгоочікувана радість.
На першому УЗД мені спочатку сказали, що в мене буде двійня. Я не могла собі уявити, як повинна їх виносити, адже маю малу комплекцію: 160 см у рості, всього 49 кг. Лікарка запевнила, що усе буде добре, тож мені стало спокійніше. Чоловік дуже зрадів такій новині, – одразу станемо батьками двох прекрасних діток.
Прийшло трохи більше, аніж місяць. На плановій перевірці мене шокували вдруге. У процесі обстеження на обличчі лікарки я побачила здивування. Злякалася, звичайно, і тут вона каже, що знайшла ще й третє серце. У мене у животі росла трійня, – дві дівчинки та хлопчик. Мене одразу кинуло у холодний піт, до такого готовою ніколи не будеш. І водночас мені було дуже смішно. Треба ж, щоб таке сталося саме зі мною!
Подальша вагітність була не з легких. Мій живіт був дуже важким і удари болючими, там же тіснилися троє малюків! Народжувала шляхом кесаревого розтину. Природні пологи трійні – дуже велика рідкість, та й у моєму випадку, на жаль, такого точно не дозволили. Народилися малеча недоношеними – на 33-му тижні, але, на щастя, повністю здоровими.
Лікарі казали, що я перша із трійнею у цьому пологовому будинку. Ось так! Довгі роки очікувань подарували мені можливість відчути материнство на повну.
