У мене є мій єдиний синочок. Він назавжди залишиться для мене таким, не зважаючи, що йому зараз уже 32 роки. 5 років назад він одружився. Як весільний подарунок я придбала нову квартиру молодятам. З того часу Сергій живе власним життям.
Невістка у мене просто «чудо». Так-так, саме у лапках. Не знайшли ми з нею спільної мови. Звичайно, головне, щоб мого сина все влаштовувало, тому я ніколи не втручаюся у їхні справи, не 0бговорюю Катерину із Сергієм, хоч насправді дуже хочеться.
У 29 років, після двох років подружнього життя, у них народилася перша дитина – моя внученька Соломійка. А у 30 років у невісточки трапилася якась неймовірна зміна у голові і вона захотіла змінити професію. Я намагалася вговорити її хоча б зачекати ще роки два, поки дитина не зможе ходити у дитячий садок, але та мене не послухала.
Оскільки Сергій постійно на роботі, щоб прогодувати сім’ю, а Катерина вступила до університету і зайнята лише здобування другої вищої освіти, мені прийшлося переїхати до них та доглядати за Соломійкою. Навіть тоді невістка все одно мене не любила, завжди ставилася холодно, дивилася неприязно. Я їм і сніданок, і вечерю готувала, квартиру прибирала, за продуктами ходила, з дитиною гуляла, одяг прала, та що лише не робила!
Няню наймати Катерина категорична не хотіла, а клінінгову компанію, хоча б раз на тиждень, їй було лячно пускати у дім. Ось і виходить: свекруха виконує всю хатню роботу. Якби ж то до мене було хоча б належне ставлення, а то все Катерині не так: то їжу пересолила, то вчасно дитину не погодувала. Ми почали частіше спеpечaтися, а син навіть не хотів у це втручатися.
Одного дня, після чергової суперечки із невісткою, я зібрала свої речі та повернулася додому. Лише за перший день відсутності там, мені прийшло понад 10 дзвінків та смс від дітей. Можливо, вчинок не зовсім правильний, але ноги моєї не буде у їхній квартирі, поки вони не почнуть цінувати допомогу від рідної матері та свекрухи!
