Скільки я себе пам’ятаю, то у нашій сім’ї часто були сварки та чвари – батько завжди був незадоволений. То йому не подобалось як мама готує, то забагато витрачає, то мама поправилась або зробила невдалу, на його думку, зачіску – він завжди знаходив за що вчепитись, щоб накричати на маму. А мати терпіла – могла інколи, коли він вже максимально сильно вивести з себе, відповідала і починалось ще гірше. Тато частенько приходив додому пізно, а інколи він взагалі не ночував вдома. Так тривало майже 20 років – я з братом вже й стали доволі свідомими й ці сварки стали для нас звичним явищем. Та всерівно для нас стало шоком те, що тато вирішив залишити маму.
Якось, повернувшись з роботи, він за вечерею повідомив, що вирішив пожити окремо і вже за декілька днів зібрав речі та пішов. Не скажу, що ми дуже засумували – але неприємний осад залишився. Тільки мама була рада – сама вона покинути тата не наважувалась, але й жити з ним більше не могла.
Як виявилось тато не просто вирішив пожити окремо від нас – він вирішив пожити з іншою жінкою, з якою познайомився на роботі. У них роман зав’язався швидко і вже за півроку вони одружились – тато швиденько подав на розлучення. Мама й не була проти – нарешті ми побачили її в хорошому настрої, вона мов розцвіла. Стала краще вдягатись, фарбуватись і частіше ходити з подружками до ресторанів, де й познайомилась з Михайлом.
Новий обранець мами нам сподобався – спокійний, солідний й маму обожнював. Але тільки про це дізнався батько, як одразу прийшов сваритись -він вирішив, що мама подає поганий приклад нам і він проти того, щоб ми знайомились з чужими чоловіками.
Та ми стали на бік мами й через це тепер не спілкуємось з ним – він так і не визнав, що не правий і що не має чого вказувати мамі як їй жити. Він намагається й далі керувати життям матері, але йому це не вдається. Він, навіть, приходив до маминого залицяльника сваритись – але марно. Ми любим батька, але й псувати життя мами остаточно не дозволимо.
