Мені було 18, коли я вирішив переїхати у столицю. Бувши хлопцем з провінційного містечка я вступив у престижний університет на бюджет. Батьки вирішили, що раз таке діло, то в гуртожитку я жити не буду і зняли мені у столиці квартиру.
Це все мені неабияк сподобалося: нові друзі, нові пригоди, розваги та найголовніше – нове доросле життя. Але в кожній гарній історії є своє «але». Так сталося і в мене.
В університеті в нас був жахливий охоронець. Тільки уявіть собі здорового, підстаркуватого лисого чоловіка з гнилими зубами. Від нього завжди тхнуло горілкою, одяг був брудний, а руки … руки наче він їх ніколи не мив.
Цими руками він видавав нам ключі від аудиторій. А дівчат завжди старався схопити за руки і потримати довше. Вже не одна студентка на нього жалілася. Ми навіть з хлопцями підходили до нього поговорити. Але він навіть серйозно це не сприймав. Постійно виникало бажання натовкти йому пику, але утримувалися, бо могли вигнати з навчання.
У нього була дочка Маша. Вона була моєю одноліткою, але вчилася на іншій спеціальності. Через тата-пияка Машу знав весь університет і весь університет з неї сміявся. Але за спиною, бо дівчата боялися, що він почне до них приставати.
В університеті вона провчилась недовго. На середині другого курсу перевелась в інший навчальний заклад. Скільки її пам’ятаю, вона завжди ходила в однаковому одязі, з жахливими брекетами, а жирне волосся завжди заплітала у недолугу косу. Через насмішки одногрупників Маша була досить замкнута у собі.
Під час навчання я знайшов собі підробіток, ходив на пари, потім на роботу. А як закінчив вчитися, то мене підвищили. І після випускного я вже не повертався додому.
А потім, крім роботи, з’явилася ще одна причина залишатися у столиці. Я познайомився з Діаною. Трапилося це зовсім випадково. Я прийшов у ресторан на день народження до друга, там була вона. Я одразу її помітив – яскрава дівчина з яскравою зовнішністю. В той же вечір провів Діану додому. А потім все якось закрутилося і вона переїхала до мене.
Через пару місяців спільного життя я зробив їй пропозицію. Гучне весілля вирішили не робити, розписалися і поїхали у весільну подорож. А пізніше взяли собі квартиру під розтермінування. Діана завагітніла і нам захотілось облаштувати власний куток.
За весь цей час до нас навідувались мої батьки й сестра дружини – Марина. А от з батьками Діани я не був знайомий. Її мама померла, коли народжувала молодшу сестру, а тато міняв постійно жінок і часу на неї у нього взагалі не було. Дружина постійно повторювала, що найрідніша у неї тільки Марина, а я і не розпитував більше.
Через пів року я дізнався, що мій бізнес-партнер мене обманює. Він відмивав наші гроші, а потім з ними втік. Мені довелось закрити бізнес, щоб не потрапити під суд. Діана в декреті, я без роботи, і в нас маленька дочка на руках. Всі свої збереження ми вклали у бізнес, а тепер залишилися без жодної копійки.
Я запропонував Діані на деякий час переїхати до моїх батьків, а нашу квартиру здати в оренду. По приїзду тато допоміг мені з роботою, а мама взяла Діану на пів ставки до себе. І життя знову повернулося до нашого звичного темпу.
Якось за вечерею Діана проговорилася, що в цьому ж місті живе її тато. Мої батьки почали наполягати на зустрічі. За чотири роки жодного разу не бачили свата. Та і я був не проти, щоб донька познайомилася з дідусем. Спочатку Діана не погоджувалася, а потім все ж здалася.
Ми зібралися до нього в гості. Ще й привід такий був – його іменини. Ми взяли торт, подарунки, батьки накупили різних фруктів. Але те, що ми застали стало для нас шоком. Хата, у якій він жив, ледь стояла, зі сторін підперта палками, дах протікає, вікна розбиті. Вона швидше нагадувала сарай ніж житловий будинок.
А коли ми зайшли всередину, то я жахнувся ще більше. Там стояв університетський охоронець. Він відразу кинувся з обіймами до Діани. Розказував як скучив, а потім перемикнувся на сина.
“Ох, який богатир. Весь в діда! Виростеш таким самим – справжнім мужиком!”
Зі мною таке вперше – я стояв закляклий і нічого не міг вимовити. До тями мене привів плач сина. Він розплакався, коли почув весь цей шум навколо нього у незрозумілому приміщенні.
Тато дружини вирішив трішки розрядити ситуацію. Згадав, що десь у шафі мав печиво, таке як давав дружині у дитинстві. Тільки він відкрив шафу звідти випала пляшка горілки. Трохи розлилось на землю, він витер все ногою, так наче це звичне діло. І вдав вигляд ніби нічого й не трапилося.
Терпіти таке я не збираюся. Взяв сина і пішов геть з цієї розвалюхи. Дружина побігла за мною. Всю дорогу щось намагалася мені пояснити. Але я її ледь зміг слухати.
“Ти мені відразу сподобався. Але ніколи не звертав на мене увагу. Хто ти? А хто я? Прищава, страшна, гладка дочка охоронця. Який до того всього ще й випивав. І на університет кричав так, щоб всі про це знали. З мене ж сміялися, тикали пальцями, я перевелася в інший вуз. Хіба б ти був зі мною? А потім та зустріч. В мене наче все перевернулось. І скажи, що це не доля? Ти ж мене зовсім не впізнав і зміг закохатися. Я це та, яка зараз, а не та яка була колись. Давай забудемо все. Заради нас. Заради сина.”
“Ти мені збрехала. Як тебе називати? А може тебе не так звати? Що ще від мене ти приховуєш? Є ще щось? Як ти могла стільки років мене обманювати, так ти мене кохаєш? Я думаю, нам треба зробити паузу. Син побуде в мене, а ти їдь до свого батька.”
Батьки кажуть, що кидати дружину не чоловічий вчинок. І не важливо хто її батьки. Але мені так не здається. Я не хочу, щоб цей чоловік мав щось спільне з моїм сином. А тим більше, щоб він бачив такий огидний приклад.
Я не хочу, щоб відголос університету впливав на моє життя. А одногрупники насміхалися, що я одружився зі страшною дочкою охоронця-пияки. Та й загалом вона мене обманула. Чи є продовження у шлюбу, який з самого початку побудований на брехні?
