Не можу сказати, що у мене п0гана родина! Аж ніяк! Батьки у мене просто чудові, але склалося так, що як і у всіх сімей бувають сварkи та переломні моменти. Мама познайомилась з батьком у дуже ранньому віці — їй було всього сімнадцять, вона одразу ж вийшла за нього заміж. Ні про яку освіту думати вона й не могла, вона хотіла одразу родину та сімейного життя…
Бабусю свою у цьому випадку я не розумію…Як та могла віддати свою доньку заміж за дорослого чоловіка? Якщо та тільки школу встигла закінчити…Але якби цього не сталося — не з’явилася б і я!
Мама повчала мене, щоб я була самостійна і незалежна! Я старалася гарно навчатися, шукала всі можливості для свого розвитку. Мати хотіла для мене лише найкращого, тому підтримувала у всьому. Я спочатку ображалась на неї, що вона часто контролювала моє навчання та сварила за погані оцінки, але коли стала старшою, то починала її розуміти. Батьки часто сварилися, і головними причинами цих сварок було те, що мама не могла приймати рішення самостійно, без батька. Вона залежала від тата, оскільки не мала навіть куди дітись, якщо вони посваряться…Тому часто просто мовчала, сховавши свою думку якомога далі…
Закінчила я школу із відзнакою, згодом самостійно вступила до університету. Навчалась у ВНЗ добре, мені дуже подобалась спеціальність, яку я обрала, тому після закінчення вишу швидко знайшла роботу.
Весь цей час стосунків не мала ніяких! Для мене тоді це було табу. Я поставила собі ціль — досягти все те, що забажала, а вже потім будувати стосунки. Друзі та знайомі завжди кепкували з мене, що я все життя залишусь сама. Вдома сусіди та односельці також обговорювали моє життя, немов усі мої однолітки давно вже вийшли заміж та вже мають по декілька дітей, а я вже стара діва…Та я не слухала ці плітки та продовжувала жити так, як того хотіла. І в цьому мене підтримувала мама…
І ось мені вже сорок п’ять, зі своїм коханим чоловіком я живу вже п’ятнадцять років. У мене є все про що я так давно мріяла — власне житло, хороша робота, коханий чоловік та діти. Його зустріла у тридцять років. Я побудувала міцні стосунки повні порозуміння. Чоловік мене підтримує також, і він зовсім не проти, що у кожного з нас є власний бізнес та житло оремо. Підстрахувавши своє життя я тепер впевнена у завтрашньому дні…
А мої однокласниці, які вийшли заміж рано і вже до тридцяти років мали дорослих дітей нещасливі у шлюбі. Деякі вже два рази були розлучені…Вони змушені жити зі своїми чоловіками, які їх не цінують, або ж у стареньких батьків…Оскільки не мають “подушки безпеки”…
