Я дуже добре навчався у школі – закінчив із золотою медаллю. Пізніше вступив до одного з найкращих університетів країни на технічну спеціальність. Як прикро б це не звучало, але на Батьківщині ніхто таких спеціалістів не цінує, тому на 3 курсі я виграв гранд на навчання у престижному університеті у Канаді. Звичайно, я не відм0вився і одразу зробив всі документи та подався шукати кращого життя.
Навчаючись закордоном, все більше і більше переконувався, що як би я не любив точні науки, математику, навчання загалом, але творчість мене манить більше. Ось такий от парадокс. З дитинства я не лише розв’язував складні арифметичні задачі, але читав дуже багато книг.
Мій батько був так і невизнаним письменником, літератором і я захотів піти його шляхом. Писати почав ще на 2 курсі в Україні, продовжив уже у Канаді. Спочатку у мене виходили невеликі історії мого життя, про подорожі, про навчання закордоном. Згодом на папері виписувалися дивовижні фантастичні історії.
Я повернувся в Україну, так і не розпочавши свій шлях у Канаді. Як то кажуть: «У гостях добре, а дома найкраще». Тут я одружився та продовжив свою письменницьку діяльність. Розвиваю свою країну, а не чужу.
У мене все ще є можливість знову поїхати у Канаду разом із дружиною, народити дітей, адже не секрет, що рівень життя там набагато вищий. Проте ні я, ні моя кохана цього не бажаємо. Ми хочемо жити на рідній землі, знайти визнання між своїми людьми.
