Всім привіт. Сьогодні у мене доволі складна тема історії і навіть трохи страшна, в якій складно знайти правильний вихід. Адже багато людей вважають, що діти це найцінніше, що є у житті. Люди не розуміють і жаліють бездітних не вірячи в те, що ці ж бездітні добровільно можуть відмовитися мати дітей. Коли я і багато моїх колег психологів, намагаються донести до людей думку, що пора відстати від такого типу людей і просто не чіпати їх, то нас ніхто не хоче слухати.
Ну що ж от вам історія. “Доброго дня всім. У мене таке життя, що я навіть готова йти на крайній крок. При тому, що конкретно я не можу розповісти, що у мене на душі і чому я так говорю, бо думаю, багато людей мене просто осудять. Отже, у мене четверо дітей. Ну, тобто у мене з чоловіком, але по правді і по факту, напевне, тільки у мене. Хоча чоловік у цій ситуації найбільше винен, якщо можна так сказати. Ми кілька років жили з чоловіком зовсім без дітей і йому все подобалося. Поки у його друзів почали появлятися діти. Ну і він, звичайно, як і багато інших чоловіків, захотів стати також татом. Але тільки зараз я розумію, що він всього на всього хотів, але він не розумів наскільки це важко виховувати дітей. Я дітей особливо не хотіла, тому одразу сказала чоловікові, що догляд за дітьми буде ділитися на нас порівну. Чоловік погодився. У нас народилися трійнята. Чоловік мені звичайно допомагав, правда не так як я хотіла, але і це було добре. І тут у найкращого друга чоловіка народжується син. Він також завжди мріяв про сина, тому сказав мені родити і йому. Щоб було так як у друга. У нас були три дівчинки. Довго умовляв мене чоловік, казав, що у фінансовому плані все буде добре і мій вільний час він ніяк зачіпати не буде.
Ну я погодилася народила. І тут чоловік дуже змінився, звичайно в гіршу сторону. Він мало того, що до сина взагалі не підходив, він і з дівчатками перестав взагалі займатися і приділяти їм увагу. Він весь час на роботі, я з дітьми сама. А коли щось попрошу допомогти, то всі прохання перетворюються у скандал.
Я дуже сильно втомилася. По дому роблю все я, з дітьми я, мені важко. Бабусі і дідусі не допомагають. Готова просто залишити дітей чоловікові і піти. Але тут мене чоловік випередив, коли я намагалася якось натякнути чи настрашити його, що піду і все покину. Він перший сказав, що йому все набридло і він думає розійтися. Ну і звичайно, дітей він не забере. Але якщо я залишуся без чоловіка і з чотирьма дітьми, я не знаю, що я буду робити. Хоч іди і тих дітей здавай в дитбудинок.
