Під час нашого спільного проживання з Сергієм я не працювала і всі кошти на перепланування, капітальний ремонт і прибудову були внесені в сімейний бюджет із заробітної плати чоловіка, тож тепер, коли ведеться суд нашого розлучення, він претендує на велику частку в нерухомому майні, залишаючи мене ні з чим.
Однак при цьому колишньому, здається, необхідно нагадати, що я не працювала зі своєї волі: в даний період часу я проходила навчання на заочному відділені університету, а до того ж не нехтувала своїми домашніми обов’язками – займалася нашими спільними дітьми та повністю займалась господарством. Від чоловіка ніякого толку по господарству, мені діти вже більше допомагали, чим він. Крім того, мій батько, тоді ще живий був, допомагав будувати житло.
Додатково, у нас були доволі великі грядки, якими я займалася та продавала овочі з них. Виторг був чималим, тож часто їжа та всі побутові речі купувалися за цей кошт. Чоловік же все у будинок вкладає! Тепер же він вимагає цей будинок у свою власність. Я пропонувала мирно розділити житло, проте чоловік агресивно налаштований – скільки років будував не для того, щоб продавати!
Зрозуміло, що довести, хто скільки коштів вклав у придбання, ремонт та облаштування квартири, а хто витратив багато часу і сил на ведення господарства та утримання сім’ї – складно. Тому після року постійних чварів та судів, я з чоловіком продовжили жити під одним дахом, а я помалу почала збирати на окреме житло для себе і дітей.
Найбільшим потрясінням став той день, коли я повертаюсь додому із прогулянки з дітьми, побачила зібрані валізи. Сергій просто згріб наші речі та виставив з дому. Навіть дітей вигнав! Невже за такого чоловіка я колись виходила заміж.
Мені нічого не залишалось, як забрати валізи та поїхати до матері, яка проживає за 70 км від міста. Пощастило, що був літній період і у дітей канікули. Після того випадку я найняла адвоката, який повинен розставити всі крапки над і, заставити чоловіка віддати мою частину майна.
– Я хочу забрати свою частину майна, щоб знав, що так зі мною поступати не можна, а тим більше із власними дітьми
– Це все моє, немає що ділити, як це правильно оформити? Вона ні копійки не вкладала, бо не працювала, тільки я тяжко трудився, тож воно моє – все ще доказував колишній чоловік у суді.
Проте протягом місяця постійної судової справи, визнали, що половина нашого будинку – моя. Сергію нічого не залишалось, як продати будинок.
Після того я знайшла роботу, а за гроші із моєї частки придбала 3-кімнатну квартиру у місті, взявши частину в іпотеку. Як тільки я позбулася постійного тиску збоку чоловіка, який кожного дня бажав чимшвидше вигнати мене з дітьми, я зажила по-новому.
У мене з’явилося бажання розвиватись, подорожувати, а очі засяяли. До моменту переїзду я лише думала про проблеми у сім’ї, ось, що робить нещасливе подружнє життя.
Окрім того, у мене з’явилося хобі, яке я планую продовжувати, можливо, навіть зможу заробляти цим на життя. Повністю хочу поміняти професію. А там і заміж знову вийду, не доживати ж віку на самоті, коли діти підростуть і почнуть жити самостійно.
До речі, Сергія після суду я більше не бачила, він не навідується навіть до наших дітей. Пройшло уже чимало часу, а я все не можу зрозуміти, як я могла вийти заміж за такого чоловіка.
