Одного разу дві кращі подруги вирішили поїхати у гори, на відпочинок. Їхати було недалеко.
Вони сіли на звичайну маршрутку, оплатили проїзд у дуже привітного водія. Дівчата зайняли комфортні два місця поруч. Одна дістала свою нову книгу і захопливо перегортала сторінки, а інша вдягнула навушники, увімкнула свій спеціальний для подорожей плейлист і заснула.
– Аня! – зненацька проснулась подруга і вигукнула. – Я не вимкнула праску дома!
– Соня, не кричи ж ти так. – відповіла вона, піднімаючи книгу, яку виронила від несподіваного викрику дівчини.
– Що тепер робити? – відказала дівчина, ігноруючи слова Ані.
– Ото молодь яка! Я у вашому віці не була такою безвідповідальною. – почала бубоніти бабуся на сусідньому сидінні.
За ними спостерігав увесь салон маршрутки, а дівчата і не знали як реагувати й що робити.
– Можливо є хтось дома, щоб вимкнув? – почав розпитувати люб’язний чоловік, що сидів зі своєю жінкою та дітьми.
– Ні, я живу сама і знайомих, хто мав би ключі, немає – відповіла Соня.
– Навіть у сусідів немає? – з жалістю запитав він.
– І в них немає також… – заявила вона.
Дівчина почала битись головою о сидіння спереду, де ніхто не сидів. Мабуть, у її голові тоді генерувалось багато ідей як спасти ситуацію, але її довге мовчання дало зрозуміти, що нічого нормального так і не приходило на розум.
– Можливо ти просто забула, а сама вимкнула усе? – запитала Аня, намагаючись заспокоїти подругу.
– Ти розумієш, що можуть бути катастрофічні наслідки? Якби це ще й була моя квартира! – почала панікувати дівчина. Схоже, вона все-таки була впевнена, що не вимкнула праску.
– Сподіваюсь у тебе усе буде добре – сказала маленька дівчинка.
– Далеко живеш? – запитав водій.
– Ні, це близько – відказала дівчина.
– Давай адресу, зараз покатаємось – наполягав він.
Соні було соромно перед іншими, бо через неї доведеться іншим відкласти свої справи трішки довше, але у неї не було більше вибору і тому вона дала свою адресу проживання водію.
– Ви знущаєтесь? Ми за що платили? – почали скаржитись жіночки.
– Я працюю сам на себе і сам вирішую що робити, не подобається – можете виходити – поставив їх на місце водій.
– Вибачте, будь ласка, але це дійсно ненадовго – Аня намагалась згладити ситуацію.
Уже через десять хвилин вони були на місці. Дівчата побігли у квартиру. Довго очікуючи, доки приїде ліфт, вони все ж таки потрапили у потрібне їм місце.
Соня почала гучно сміятись. Її подруга була здивована такій реакції й вирішила теж побачити у чому справа.
А діло ось в чому: праски зовсім не було, бо ще зранку Соня віддала її своїй сусідці на ремонт.
Дівчатам було дуже соромно й одночасно весело. Щоб не обурювати пасажирів та водія, вони вирішили віджартуватись і доплатити їхньому герою, що привіз їх і вгостити усіх цукерками. Незадоволення дуже добре було видно на обличчях людей і лише деякі, крім водія реготали та були раді, що усе обійшлось.
Аня з Сонею без проблем дібрались до лісу і ще довго згадували, що з ними трапилось. Друзі, які їх зустріли були шоковані цій новині. Жарти про праску так і переслідували їх.
А ви потрапляли у подібні ситуації?
