Мій чоловік мені зрадив. Ми прожили разом понад 10 років, у шлюбі – 5. У нас є син Андрійко, йому було лише 4, коли трапилася така ситуація. Звичайно, я одразу подала на розлучення, такого пробачити я б не змогла.
Після того як я залишилася одна з дитиною, зрозуміла, що моєї зарплати нам не вистачає. Ми проживали в орендованій квартирі, що дуже відбивалося на гаманці. Переїхати до матері я не могла, оскільки вона знаходилася у селищі, де роботи не знайдеш.
Я працювала продавчинею у місцевому супермаркеті і відповідно отримувала мінімальну оплату. Іншу роботу ніяк не виходило знайти, підробіток приносив занадто мало. Тож я вирішила діяти радикально.
Для того щоб заробити на власну домівку, я підготувала всі потрібні документи та відправилася в іншу країну на заробітки. Малого відвезла до матері, він ще дитина, тож я подумала, що декілька років на свіжому повітрі йому не завадять. Бабуся його любить, там будуть свіжі овочі, молоко, багато сільських дітей, з яким він зможе весело проводити час. А з дідусем він зможе разом ходити на рибалку, допомагати у гаражі, як справжній хлопчик.
Загалом на заробітках я провела 20 років. Чи варто казати, що я не планувала затримуватись на такий довгий час? На квартиру, навіть на дві, заробила у перші 5 років. Одну одразу купила для сина, – трьох кімнатна у центрі міста та ще одна двох кімнатна для себе.
Проте, напевно, доля зіграла зі мною в азарт, оскільки я отримувала не погані кошти і хотіла все більше і більше придбань на Батьківщині. За весь період я навідалася додому лише тричі. У зв’язку із таким великим періодом праці, я мала можливість не лише легально проживати, а й отримувати закордонну пенсію.
За 20 років я купила 4 квартири, зробила сучасний та дорогий ремонт, а окрім того щомісяця відправляла частину коштів матері та сину. Повернувшись назад, я мала чималі збереження, – працювати більше не має потреби. Однак я не передбачила, що залишусь без найдорожчого, – сина.
За цей час мій Андрійко став дорослим чоловіком, закінчив університет, отримав дві вищі освіти і навіть одружився. Я навіть не знала про існування невістки. Не розумію чому ні син, ні моя мати не повідомили мене про весілля.
Син не хотів навіть спілкуватися зі мною, казав, що я його покинула. Напевно, я його розумію, – все своє дитинство та доросле життя він прожив без батька та ще й без матері. Його виховували лише бабуся та дідусь. Мені здається, що моя мати також тримає образу на мене.
Я намагалася налагодити наш зв’язок, але всі мої спроби зазнали невдачі. Ось так, гроші зруйнували мою сім’ю. Син зміг отримати все, окрім материнської любові.
Зараз я повертаюся назад на чужину, де розпочну нове життя із чоловіком, який давно до мене залицяється. Не знаю, чи правильно я чиню, але продовжу намагатися відновити утрачений зв’язок, можливого, одного дня син навідає мене зі своєю сім’єю.
