Нещодавно мій чоловік повернувся із корпоративної вечірки о 5 ранку, а до того ж без верхнього одягу та гаманця. Казав, що зовсім нічого не пам’ятає. Сварка у нас була ще та. Хіба можна так гуляти одруженому чоловікові? Сказала, що більше не буду йому готувати, допоки не вибачиться як слід.
Так минали дні. Коханий сидів голодним, бо сам то ніколи не стояв біля плити. Перші два дні він ще харчувався залишками з холодильника. Потім спробував самостійно приготувати омлет, – вийшло так собі, чула з його висловлювань. Слідом пішли макарони, які всі зліпилися докупи та зовсім розварилися. На п’ятий день Микола замовив доставлення їжі. Здається, з тиждень на вечерю була лише піца.
Коли на 10 день почула його скарги свекрусі, лише посміялася. Їй то я одразу зателефонувала та повідомила, аби нічого не передавала своєму синку! Він повинен засвоїти урок, що не можна так вчиняти із коханою жінкою! У мене були прекрасні стосунки із матір’ю чоловіка, тож та беззаперечно пішла мені на зустріч.
Отримавши відмову від матусі, коханий зрозумів, що ситуація безвихідна. Все-таки грошей жаль на постійне замовлення харчів, та й хочеться домашнього борщика та котлеток, а не просто хліба з маслом. Мені його так стало жаль, що я майже здалася, однак він був швидшим. Примчав до мене із квітами та вибаченнями, мовляв, не буде більше так багато вживати!
Звичайно, я повірила та з посмішкою приготувала його улюблений суп та фірмову запечену курку з картоплею. Такого апетиту від чоловіка давно не доводилося бачити).
