Мені було 25 років. Я давно закінчив школу, університет. Працював на роботі, яка не приносила мені великого заробітку, і не мав романтичних стосунків, до того часу поки не зустрів її – Христину.
Вона, неймовірна, красива дівчина. Вперше я побачив її, коли вона прийшла на вечірку нашого спільного друга. Я довго просив його познайомити нас, і врешті-решт він погодився.
Наші стосунки дуже стрімко закрутилися. Ми кожного дня ходили на побачення, у ресторани, в парк. Я намагався створити щось неймовірне: політ на повітряній кулі, романтичну вечерю на даху багатоповерхівки, погулянку на човнах на місцевому озері. Окрім того, ми часто відвідували цікаві місця недалеко від міста. Справа дійшла до весілля. Я багато працював, щоб придбати найкрасивішу обручку для неї. Створив справжнє свято під час пропозиції.
Не хотілося брати гроші на весілля у батьків, тому мені довелося зібрати речі та відправитися на заробітки закордон. Планувалося, що я буду там не більше трьох місяців, – повинно було саме вистачити на свято, та щось пішло не за планом.
Мені запропонували чудову роботу, не важку, але високооплачувану. У гуртожитку, який видав мені роботодавець, я познайомився із чудовими людьми. Ми, можна сказати, навіть стали друзями. Хоч із Христиною ми підтримували зв’язок, але стали все менше телефонувати один одному. Так наші стосунки зовсім зійшли нанівець. На всі мої пропозиції приїхати до мене, оселитися у новому місці, кохана відмовляла.
Зрозумівши, що наші стосунки не пройшли випробування відстанню врешті-решт ми розійшлися. Це було важко, дуже важко. Та хіба це кохання? Я все менше думав про Христину, мене не цікавило як вона поживає, як її справи. Почало дратувати все, іноді сам її голос. Можливо, це було лише захоплення, бажання перевернути, змінити своє життя.
На мою думку, я вже знайшов своє щастя, тут. Її звати Марина. Нас поки поєднує лише дружба, хоч я все частіше думаю про неї. Всі спроби себе переконати, що це все не серйозно, що це всього лише дівчина, яка просто мені сподобалась, зазнають невдачі, але цього разу не буду поспішати. Просто дякую долі, що ми з Христиною не зв’язали наші життя на простій пристрасті.
