Я знову залишився один.

Ми з Вірою вже довгий час разом. Майже п’ять років. Познайомилися ми на роботі. Ми обоє працювали в банку. На той час Віра отримала посаду касира, а я був консультантом. Якось після роботи я запросив її  в кафе. Але Віра відмовилася, оскільки мала коханого хлопця. Я про це дізнався тільки згодом. Ми продовжували працювати. І якось Віра оголосила всьому колективу, що одружується. Я дуже засмутився з цього приводу. Бо думав, що все ж таки Віра буде моя. Незабаром виявилося, що Віра вагітна. Вона пішла в декрет. Я як завжди працював, з дня на день все одне і те саме, коханої людини собі так і не знайшов. Так і йшли роки. Все ніяк не виходила з голови мені ця прекрасна, вже не дівчина, а жінка Віра.

Пройшо трохи часу. Віра повернулася на своє місце, яке збереглося, поки вона була в декреті. А я став начальником відділення. Я дуже зрадів, коли Віра повернулася, адже вона була не тільки хорошою людиною і дівчиною, а ще й відмінним працівником, робота в її руках, як то кажуть, горіла.

Час знову йшов, я почав помічати як Віра потайки ховається і вирішує свої особисті справи з чоловіком по телефону під час робочого дня. Я все розумію, але робота є роботою, вона повинна приділяти час клієнтам, а не особистим справам. Якось, я ненароком підслухав їхню розмову і виявилося, що у Віри з чоловіком не все так гладко, як я собі думав. Я почув по розмові, що він навіть сина з садочку забрати не може, бо в нього важливіші справи, такі як піти зустрітися з друзями. Я помітив, що Віра часто на годину швидше відпрошується з роботи, напевне, щоб забрати сина.

Від однієї із співробітниць, я дізнався, що Віра дуже погано живе з чоловіком. Вони часто сваряться і для дитини він поганий батько.
І що вона вже подала заяву на розлучення. Я був приголомшливий такими розповідями Юлії, так називалася співробітниця.
Віра, все ж таки розлучилася з чоловіком. Я не втрачаючи такого шансу знову почав до неї залицятися і був готовий прийняти її навіть з дитиною. І ось уже пішов п’ятий рік як ми живемо всі разом, я Віра та її син, Анатолій. Я завжди намагався бути достойною заміною батька для Толіка. Але він так не думав. Ми жили ніби нормально і працювали на одній роботі, і вдома завжди разом, я допогавав Вірі і у прибиранні по квартирі, і з приготуванням їжі, яку навіть деколи сам готував, бо вона затримувалася на роботі.

До сих пір ми жили в цивільному шлюбі. Я вирішив зробити Вірі пропозицію. Якраз в той день я купив їй, вірніше подарував авто і купив каблучку. Я запропонував їй вийти за мене заміж, вона погодилася, але на наступний день, коли я повернувся з роботи Віри не було, я побачив, що так само не було їхнього одягу і речей з сином. Виходить Віра втекла. Не знаю, що я їй зробив, можливо вона боялася за сина, що він мене несприймав, а може вона мене просто не любила. Зараз вона взагалі пропала, не знаю де вона і ніхто на роботі не чув. Я знову залишився сам, напевне, така моя доля.

 

Оцініть статтю
Я знову залишився один.