Жили б собі Анастасія і Микола мирно і майже ніколи не сварuлися, якби не тесть, який практично 3руйнував все, що надбали молоді люди за своє життя. Подружжя виховувало двох синочків, Максима й Артема, їм було по сім рочків, близнята. Діти хороші, слухняні, у всьому допомагали Насті і любили ходити на рибалку з татом. Пішли в школу і жінка вирішила піти на роботу, думала, що вже насиділася вдома, пора й у люди трохи виходити і заробляти гроші. Тим більше пара дуже хотіла купити собі житло, а саме будинок. Хоч і квартира теж у них була непогана, дісталася чоловіку Анастасії від прабабусі у спадок. Але закохані прагнули, щоб було більше місця, та й хлопці підростали. Кожен хотів мати свій куточок, а у двокімнатній квартирі сильно не розженешся.
Тому вирішили чоловік і дружина продавати свою двокімнатну і почали збирати гроші на будинок. Пройшло трохи часу, вони встигли назбирати немалу суму грошей, якраз вистачало на дім їхньої мрії. Виставили на продаж квартиру і зайнялися пошуками нового даху над головою. Трапилося так, що будиночок про який вони мріяли, знайшовся одразу. Тому Коля і Настя не зволікали, продали квартиру і купили нарешті те, що хотіли. Однак покупку довелося оформити на батька Анастасії, тому що сім’я отримувала допомогу від держави, а коли купляєш якусь дороговартісну річ, то одразу будь- які виплати припиняються. От і сімейна пара прийняла рішення, поки сини не підростуть, ця державна допомога їм дуже знадобиться і переоформили будинок на тестя, Івана Петровича.
І якби вони знали ще тоді, яку роблять дурницю. Родина переїхала у простору домівку, все облаштували, жінка ходила на роботу, чоловік теж, займалися всі своїми справами, синочки відвідували школу і секцію плавання. Нібито життя налагодилося. Але ще молодим людям не вистачало автомобіля, вони також давно про нього мріяли. Тому невдовзі купили ще й машину, яку теж довелося оформити на Івана Петровича. Все чудово машина і дім є, робота теж, життя прекрасне, якби не витівка тестя. Якось він пожалівся Насті, що його автомобіль поламався і він не має на чому їздити на дачу і попросив у них авто на декілька днів. Микола не хотів сильно віддавати, адже не мав на чому тоді відвозити дітей до школи й добиратися на роботу. Але донька не могла відмовити батькові. Так він їздив на тій машині місяць, два і не хотів віддавати. Коля вирішив поговорити з тестем, а той почав пред’являти йому, мовляв:- Ви на кого оформили все майно, правда на мене, от і їздити буду я доти доки захочу. Зять сильно посварився з Іваном Петровичем і тепер боїться, щоб той ще не забрав таким чином у них дім, бо він також оформлений на цього ненормального. От і пара стала знову добиратися всюди громадським транспортом, а Петрович навіть і в думках немає повертати назад засіб пересування. І невже його совість не мучить.
