Людську заздрість, можна інтерпретувати по-різному: для когось це камінь, який залишається на серці протягом усього життя, а для когось навпаки – поштовх, мотивація для досягнення нових вершин. Та як би ми не ставилися до такого явища, воно все одно супроводжується неприємним поколюванням у грудях, яке може стати причиною втрати душевного спокою.
Особливо заздрість отруює життя, коли вона йде від близьких нам людей. Ось із таким я зустрілася у своєму житті.
«У тебе нічого не вийде, навіщо ти витрачаєш на це час?» – у мою сторону завжди лунали ці слова від родичів, друзів. Через такі вислови я втратила своїх найдорожчих людей.
Протягом усього дитинства я не виділялася нічим особливим: не отримувала найвищих балів у школі, не перемагала на змаганнях у спорті, не володіла ні одним видом мистецтва. Зате було багато друзів, з мене виросла доволі компанійська дитина, – і дівчата, і хлопці хотіли зі мною спілкуватися.
Вперше із заздрістю довелося стикнутися у 7 класі, коли вирішила перейти зі школи у місцевий ліцей. Зі всіх предметів мені найкраще давалася математика, тож я захотіла вивчати її глибше. У школі нікому не розказувала про свої плани, оскільки не була впевнена, що складу вступні екзамени.
Проте, мій однокласник, який також планував вчитися у тому ж ліцеї, що і я, розказав всьому класу про наші наміри. Наступні 2 місяці школи доживала як могла. Від мене відвернулися половину друзів, а окрім того, ще й вчителі. Одні говорили, що я зрадниця, – інші, що у мене нічого не вийде.
Вступні екзамени таки склала, після чого зі мною перестали вітатися абсолютно усі в класі. З веселої, комунікабельної дівчинки я перетворилася у тиху та самотню. «Ну і нехай» – промайнуло у думці, у мене залишилася одна подруга, ще з самого дитинства.
У новому оточенні я швидко звикла та завела нові знайомства. А головне, у 10 класі до мене проявив симпатію хлопець, з яким ми почали зустрічатись. Ось тут знову проявився вплив людської заздрості.
Моя подруга дитинства немов змінилася, коли дізналася про мого нього. Звичайно, я їй все розказувала, у нас не було секретів, ми часто зустрічалися за посиденьками і розповідали один одному про все на світі.
Спершу я думала, що у неї так звана «біла заздрість», яка допоможе їй скоро також отримати подібний досвід у житті, спонукатиме до мети. Але при кожній нашій зустрічі вона висловлювала гидоти про мого хлопця. Щоразу вигадувала, нібито бачила його з іншою, звинувачувала його у зраді.
Їй майже вдалося змусити мене повірила їй, якби одного разу вона не розказала, як бачила його у парку у компанії дівчат, саме у той день, коли ми разом були на шашликах у його батьків. Мені стало усе зрозуміло.
Я вирішила, що потрібно припиняти спілкування з такими токсичними людьми, хоч як прикро не було б це робити. Навіщо такі друзі, які замість підтримки лише отруюють твоє життя? До тепер не зрозуміло, з якою метою, така рідна мені подруга, намагалася посварити мене з хлопцем. Вона не була навіть особисто із ним знайома, тож її симпатію до нього я одразу відкинула.
З хлопцем ми продовжили прекрасні стосунки. Уже на 2 курсі університету він зробив мені пропозицію, а далі відбулося весілля. Із соціальних мереж я дізналася, що подруга також має успіх в особистому житті. Зараз мені хочеться відновити з нею спілкування, але чи не повториться попередня історія заново?
