Коли моя подруга виходила заміж ще в далекій молодості. Вона зробила ось так. Вона, звичайно, у свої вісімнадцять років не була дуже мудрою. Звичайна така собі дівчина, безтурботна, життєрадісна і жартівлива. Біля Олі, так називалася дівчина, завжди було багато залицяльників. Кожен хотів заполонити серце дівчини, а все через те, що вона була завжди така, яка є. Завжди дивилася за собою, робила вчинки тільки такі, які їй подобалися. І ні під кого не підлаштовувалася, а все через те, що вона завжди була зайнята. Вона відвідувала багато гуртків, мала хобі власне, любила грати на фортепіано. Одним словом була неповторна. А от коли їй намагалися запропонувати заміж одразу двоє хлопців, вона розгубилася і побігла за порадою до своєї мами.
А мама їй відповіла:
– Це ж зрозуміло, коли дівчина сама по собі. Ні до кого не підходить першою і має власне заняття, то до неї так якби притягувало. Батьки Олі сильно не втручалися в особисте життя дівчини, але коли вже було потрібно, то говорили як вчиняти в тій чи іншій ситуації. І давали цінні поради. Але коли прийшли робити пропозицію одразу двоє кандидатів, дівчина вирішила порадитися з батьками. Її виховували як порядну і добру людину. І Оля розуміла, що рано чи пізно їй доведеться створити сім’ю і вийти заміж.
Звичайно, мене батьки ніколи не заставляли знайти собі хлопця і швидко вийти заміж, щоб не бути білою вороною, як то кажуть. Я не звертала уваги на цей крок в житті і так і вирішила, залишитися сама. І це проблемно тепер для мене.
І ось моя подруга насмілилася просити поради у батьків. І мати дівчини якось дивно відповіла на питання доньки і сказала:
– А ти знаєш, ми давно не оновляли інтер’єр у квартирі. Може б то меблі змінити. Хоча до перестановки меблів, Олі було якраз всеодно . Це стояло на останньому місці для дівчини в той момент.
Потім мама дівчини сказала:
– Ми їдемо якраз на відпочинок, а ти займися інтер’єром нашої квартири. Онови якось щось, а ми повернемося і все має бути готово. Ти ж у нас вже доросла дівчинка, маєш приймати важливі рішення сама і виходити з ситуації гідно.
Оля була здивована такою відповіддю мами. Але сперечатися з нею не було сенсу. Мама працювала вчителем і завжди стояла на своєму. Була навіть трохи дивакуватою. Хоча Оля інколи хотіла довести свою правоту перед матір’ю. І тут Оля зрозуміла, що терміну на який їдуть відпочивати батьки, їй не вистачить. Це було всього три дні. А вона була одна і боялася, що не впорається із завданням, яке дала мати.
Оля розуміла, що їй потрібно буде вибрати меблі, потім переставляти їх, заносити. Мати сказала ще змінити коврик у спальні, де вони сплять з батьком. І перефарбувати кухню в інший колір. Треба було все довезти якось додому. І вона не знала, що робити, адже заміж все таки хотіла вийти і також хотіла, щоб у квартирі було красиво.
Якось перший день Оля думала, що впорається сама з завданням мами. Але потім зрозуміла, що це не в її силах і думала шукати допомоги. І надумала. В неї було аж цілих два залицяльника, а навіщо вони їй. От нехай і допомагають. Оля подзвонила до Андрія і Миколи, так називалися хлопці, які хотіли одружитися з дівчиною і спиталася чи зможуть вони допомогти. Вони звичайно погодилися. Вона склала такий графік, хто коли буде приходити і допомагати і переживала, щоб хлопці були пунктуальними і не змогли стикнутися, а то ще почнуть битися за серце дівчини. І на диво, Микола і Андрій приходили вчасно і в той час, коли сказала Оля.
І в кінцевому результаті залишився Андрій, а от Микола просто хотів дуже одружитися. І думав тільки про це, а не про те, якби то допомогти дівчині. Коли батьки повернулися, мати були задоволена перестановкою і покраскою на кухні. Оля познайомила батьків з Андрієм, саме тим, який їй і допоміг у важку хвилину.
