Як мій Андрій став успішним і досяг багато чого у житті.

Як то кажуть, там де голка, там і нитка. Це така приказка про чоловіка і жінку, може хтось чув? Так от до чого я веду, хочу розповісти вам одну історію, яка трапилася зі мною і моєю сім’єю. Так сталося, що навіть не закінчивши перший курс технічного університету, я за8агітніла, повинна була пОкинути стаціонарне навчання і перевестися на заочну форму. Зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася ще в школі, він був із мого рідного міста. З Андрієм, так звали мого коханого, ми довго зустрічалися, потім як ви чули, я пішла вчитися. А Андрійко залишився у нашому рідному містечку. Йому на той час було двадцять чотири, не мала різниця у віці, але це ніколи не заважало нам будувати якісні і довготривалі стосунки. Я часто після навчального тижня приїжджала додому, ми з коханим зустрічалися, проводили час разом. Він мене дуже любив і поважав, дарував різноманітні подарунки. Одним словом все було чудово, якби не новина, яка мене просто 8разила. Якось повернулася з дому на навчання. Пішла на заняття і мені стало дуже пОгано, я просто посеред аудиторії 8пала, добре, що не рОзбила собі голову. Потім медпункт, мене привели до тями й сказали обов’язково перевірити своє здоров’я. Я спочатку думала, що це все дурниц1, можливо пере8тома, якби знову таке не трапилося, але вже не в інституті, а у маршрутці, коли їхала на тренування по фітнесу, додатково після пар любила ще позайматися спортом, щоб підтримувати фігуру. Ну я і поїхала у наш спортклуб і по дорозі та сама історія, знепритОмніла, мене забрала швидка допомога і лікар повідомив, що невдовзі стану мамою. Так, я була 8агітна. На той момент не знала чи плаkати чи радіти. Повернулася додому і попросила свого хлопця приїхати. Він погодився, приготувала смачну вечерю і думала як би то сказати любому про вагітність. І знаєте, особливо нічого придумати не могла, сказала прямо. Він дуже зрадів обняв мене і сказав, що все буде добре.

Я також заспокоїлася, єдине, що тривожило так це те, що потрібно буде переводитися на заочну форму навчання, а я дійсно хотіла вчитися і прагнула бути хорошим спеціалістом. Про те, що ми скоро станемо з Андрієм татом і мамою, розповіли своїм батькам. Звичайно, що мої сильно в захваті не були, але мови про аборт навіть не могло і бути. Тільки на той момент хвилювало питання на рахунок житла. Милий практично не мав постійної роботи, тільки інколи їздив за кордон на підробітки, так і жив до сих пір, йому вистачало, а тут сім’я появилася, треба було думати про щось серйозніше. Ми вирішили, що на перших порах будемо жити у батьків чоловіка, а потім купимо собі квартиру, вже свою. Зіграли весілля і почали сімейне життя. На початку все було дуже добре, ми дружно жили з батьками Андрійчика. Тільки от його тато чомусь вічно був незадоволений. Прискіпувався до сина, мовляв, коли ти знайдеш собі нормальну роботу, придумуєш різні бізнес- ідеї, а сім’я твоя хоче жити і їсти зараз. Це, звичайно, дратувало чоловіка, але він ніколи не міг сказати зайвого слова батькові, таке вже було виховання. Невдовзі у нас народився синочок. Дуже гарний і схожий на мене. Це дійсно щастя бути мамою. Андрій так і не знайшов нічого путнього для себе, от такий він уже в мене був. Весь час хотів щось своє відкрити, свою справу, не хотів робити на когось.

Жили ми на вічних підробітках. Мене, якщо чесно, це теж дратувало, але знала свого любого, тому старалася мовчати. Одного разу у них з батьком виник черговий конфлікт, після якого ми зібралися і пішли жити на знімну квартиру. Андрійко не міг витримати образ тата і сказав:- Тепер ми будемо жити по- іншому. І так сталося, спочатку орендували квартиру, потім так як і хотів коханий започаткував свою справу. Він дуже любив машини, а особливо їх ремонтувати, тому взяв в оренду гараж, недалеко від домівки і почав роботу. Нам вистачало на все. Згодом розпочали збирати на своє помешкання і купили нарешті. Правда, допомогли мої батьки трохи із грошима. Тепер у нас росте красивий і розумний синочок, чоловік розширяє бізнес, ми маємо своє омріяне житло. А з татусем він до сих пір не спілкується. Я туди не влізаю, але тепер точно знаю, що в будь- якій ситуації треба підтримувати другу половинку і надіятися, що буде все чудово, так як і у мене.

Оцініть статтю
Як мій Андрій став успішним і досяг багато чого у житті.