У нас з чоловіком хороші стосунки. Ми завжди розуміли один одного,підтримували і в горі, і в радості як то кажуть. В нас не було власного житла , жили на знімній квартирі. Роботи нормальної теж не було .Нам було дуже важко. Ми наважилися на той час прийняти важливе рішення. Запланували собі побудувати власний бізнес – вирощування рослин .Я завжди обожнювала квіти і вазони.Як я й казала, чоловік мене у всьому підтримував завжди і тут він мені нічого не сказав. Ми розуміли, що так як зараз живемо більше продовжуватися не може тому хотіли кращого життя ,але розуміли ,що для того, щоб почати власну справу потрібні гроші і багато грошей. В нашій країні важко заробити на якийсь старт в бізнесі, тому ми вирішили що хтось і з нас поїде закордон на деякий час, щоб заробити.
У Ігора була хвора мама і сестра. Обидві мали інвалідність.Правда сестра була повноцінна могла ходити, їсти сама проте в неї були проблеми із зором .А мама чоловіка лежача. Ми довго думали і хотіли разом вирушати закордон , але розуміли ,що їхати має з нас хтось один. Бо є хворі близькі яких не залишиш требе було доглядати за сестрою чоловіка, а особливо за мамою.
Наша розмова завершилася на тому, що поїду я , адже Ігор їм все ж таки ближчий, рідніший тому буде доглядати за рідними.
Я поїхала, через подружку знайшла там хорошу роботу, прекрасне ставлення ще й зарплата висока. Кожного дня ми були з Ігорем на звязку . Я працювала багато було мало часу на відпочинок.І одного разу на роботі мені стало зле. Мене забрали в лікарню, де повідомили новину. Сказали , що я вагітна. Я спішила додому , щоб зателефонувати Ігореві і повідомити цю чудову новину. Він також зрадів. Але виявилося мені треба було прийняти рішення чи залишатися тут закордом чи їхати додому, адже це ж вагітність. Я дуже переживала, щоб все було добре. Тому ми з Ігорем вирішили, що я все ж таки їду додому. Я приїхала. Грошей за той період вийшло заробити немало . Ми почали, а точніше чоловік почав розвивати помаленько нашу задуману справу. Все налагодилося , бізнес пішов вперед . Я народила хлопчика.Назвали Артемом. Все було добре поки чоловік незрозуміло з чого почав сумніватися у тому чи то його рідна дитина . Натякав на те що , я нагуляла дитину в Італії ,там я була на роботі. Мені дуже було боляче таке слухати.Я не розуміла з чого він це взяв. Аж коли не прийшла провідати свою свекруху і чоловікову сестру. Свекруха дуже зраділа, коли побачила внука а от Люда так звали сестру чоловіка навіть не хотіла нормально привітатися зі мною. І почала перед свекрухою мене ображати говорити ті ж самі слова, що й чоловік.Про те що я нагуляла дитину про те як він мене кохає а я так вчинила погано з її братом. Я розуміла , що все це неправда і треба якось з цим боротися. З чоловіком стосунки погіршувалися , він шукав до чого б то придертися на дитину дивився з різних ракурсів, намагався зрозуміти чи він на нього схожий – наш Артемко.Я розуміла, що насправді на ці вчинки наштовхнула його сестра , шкода що так вийшло.
Не знаю чому, але мені здається, що Люда просто заздрить нашій сімі і намагається її зруйнувати.
