Така смішна і водночас сумна історія відбувалася зі мною два роки назад. Почну з того, що я працюю викладачем в університеті, залишилася на кафедрі після магістратури.
Так ось, викладала лише другий рік, коли на 3 курс у групу, яку я вела, доєдналося декілька студентів з коледжу. Серед них був собі такий Роман. Дуже гарний хлопчина, лише от вчився доволі посередньо, тож мені приходилося часто залишатися з ним після занять для додаткового пояснення чи прийняття матеріалу, який він до здавав.
Після пів року такого навчання я стала помічати дивні речі: здавалося нібито хлопець до мене підбивається. Роман дивно розмовляв, все робив компліменти, іноді пригощав смачною кавою. До слова, він молодший за мене на 5 років, до того ж я його викладач, як-не-як. Потім він почав допомагати мені із заповненням журналу, іншої документації, носив підручники на кафедру.
З часом я таки піддалася на його провокацію, смішно правда? Ми стали якось ближчі один до одного, вже і в кафе разом ходили, додому мене проводжав. Наші дивні стосунки продовжувалися пів року. Далі ми стали офіційно зустрічатися. Я не знаю як так трапилося, було важко приховувати це на роботі, адже за таке і звільнення може бути.
Ми потайки цілувалися у кабінетах, ходили разом додому, харчувалися у їдальні. Деякі мої колеги уже косо дивилися на всю цю ситуацію, проте я виправдовувалася, мовляв, студент погано вчиться і мені потрібно весь час приймати у нього перездачі, аби той нормально закінчив навчання. Іноді Роман приходив до мене додому, часто залишався на ночівлю. Приходилося виганяти його з самого ранку, щоб разом не приходити до університету, – надто підозріло.
Пройшов ще рік, Роман випускався з університету, отримав свій диплом бакалавра. Я бува, уже видихнула, адже тепер він більше не буде моїм студентом і можна буде нормально продовжувати з ним спілкуватися, проте так думала лише я. Після закінчення, мій молодий коханець зник. Ось так! Перестав відповідати на дзвінки.
Одного дня, зустріла його одногрупників посеред вулиці. Серед них був дуже відповідальний хлопець, – Сергій, він дуже добре навчався, і, як не дивно, був другом Романа. Виявляється Сергій усе про нас знав. Почав вибачатися за свого друга, а я навіть не могла зрозуміти, за що??
Так от, мій Романчик звабив мене лише заради закритих сесій, які звичайно я йому гарантувала. Так він зміг легко закінчити університет. Це так смішно, зустрічатися із викладачкою заради оцінок! А я чим думала, коли піддалася?? Не стрималася і розсміялася прямо перед Сергієм, хоч признаюся, потім стало зовсім сумно, що мене ось так використали.
Зате тепер я знаю, що і таке може трапитися під час роботи в університеті й більше на таке не поведуся!
